Ковалів Юрій Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ковалів Юрій Іванович

КОВАЛІ́В Юрій Іванович (13. 04. 1949, м. Біла Церква Київ. обл.) – літературознавець, поет. Чоловік О. Мудрак. Д-р філол. н. (1995), проф. (1997). Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1996). Літ. премія «Благовіст» (Київ, 2005). Чл. НСПУ (1989). Закін. Київ. пед. ін-т (1971). Учителював. Працює у Києві: пров. н. с. відділу сучас. літ-ри Ін-ту літ-ри НАНУ (1981–95); викл. каф. теорії і історії світ. літ-ри Лінгвіст. ун-ту (1995–97); проф. каф. укр. літ-ри 20 ст. Ун-ту (від 1998). Досліджує історію й теорію укр. літ-ри. Видав монографії «Романтична стильова течія в українській радянській поезії 20-х років (М. Бажан, Л. Первомайський, О. Влизько, Ю. Яновський)» (1988), «“Празька школа”: на крутосхилах “філософії чину”» (2001; 2004), «Письменство “розстріляного відродження”: від літературних угруповань до Літературної дискусії», «Художня хроніка великої трагедії (українська література періоду Другої світової війни)» (обидві – 2004), «Літературна герменевтика», «Абетка дисертанта (методологічні принципи написання дисертації)» (обидві – 2008); брошуру «Літературна дискусія 1925–1928 рр.» (1990) та кн. «Скрипторій: літературно-критичні статті» (2004) і «Полісемантика “Розстріляного Відродження” з обірваною перспективою» (2009); окремі видання у б-ці «Перше вересня» – «Українська поезія першої половини ХХ ст.» (2000), «Українська поезія другої половини ХІХ ст.» (2002; усі – Київ) та у б-ці ж. «Дивослово» – «“Рокотанням-риданням бандур”. Українська поезія міжвоєнного двадцятиліття» (2006, № 7), «Ренесанс української прози і драматургії 20-х років ХХ століття» (2007, № 3). У літературознав. студіях дотримується герменевт. настанов. Упорядник 11-го т. «Зібрання творів» П. Тичини у 12-ти т., упорядник і автор передмов до видань «Поезії» Д. Фальківського (обидва – 1988), «Вибране» Ю. Клена (1991), «Антологія української поезії другої половини ХХ сторіччя» (2001), «Атом серця: Українська поезія першої половини ХХ ст.» (2002; 2003), автор-упорядник «Літературознавчої енциклопедії» (2007, т. 1–2; усі – Київ). Один з авторів колектив. видань «20-і роки: дискусії, полеміки» (1991), «Історія української літератури ХХ століття» у 2-х т., 3-х кн. (1993–95), «Стильові тенденції української літератури ХХ століття» (2004), навч. посібника «Історія української літератури ХХ століття» у 2-х кн. (1988), підручника «Українська література. 11 клас» (1999; 2001) та відповід. хрестоматії (2001; усі – Київ). У ж. «Неопалима купина» від 1997 друкує фрагменти з історії укр. літ-ри від кін. 19 ст. до поч. 20 ст., відображаючи заг. тенденції письменства в Україні та на еміграції, жанрово-стильову динаміку з ґрунтов. аналізом конкрет. творів. Пропонуючи власну концепцію розвитку письменства, К. дотримується принципів об’єктив. історизму, прагне адекватно висвітлювати динаміку літ. руху. Розробив навч. програму для ВНЗів «Історія української літератури» (1997; 1999), навч.-метод. комплекс для заоч. навч. відділу журналістики «Історія літератури від найдавніших часів до кінця ХХ ст.» (2000; усі – Київ), проспект історії укр. літ-ри від найдавніших часів до кінця ХХ ст. «Українська література в історичному інтер’єрі» (ж. «Українська мова і література», 2003, № 12). Автор поет. зб. «Трилисник» (1971), «Очима любові» (1980), «Чорний вершник» (2003), «Homo lupus» (2007; 2008; усі – Київ). Поет. кн. «Бермудський санскрит», написану у жанрі поет. діалогу зі зб. «Горизонтальна зебра» О. Мудрак, опубл. під спіл. назвою «День, якого не існує» (К., 2008). У ліриці еволюціонував від емоц. рефлексій до філос. медитацій, переймається апокаліптич. тривогами, абсурдом буття.

Літ.: Мельник В. Силове поле романтики // Друг читача. 1988, 8 верес.; Логвиненко О. «Від атома до голубих безмеж» // ЛУ. 1992, 24 груд.; Лисенко Н. Поезія Юрія Коваліва витворює власну мелодію // Говорить і показує Україна. 2010, 6 трав.

О. Г. Астаф’єв

Стаття оновлена: 2013