Коваль Віталій Кирилович
КОВА́ЛЬ Віталій Кирилович (25. 09. 1937, с. Петрівка Прилуц. р-ну Черніг. обл. — 04. 07. 2001, Київ, похов. у с. Жовтневе Прилуц. р-ну) — прозаїк, літературний критик, перекладач. Міжнар. літ. премії ім. В. Винниченка (1993), ім. Г. Сковороди (1997). Член НСПУ (1977). Закін. Ніжин. культ.-осв. училище (Черніг. обл., 1956), Київ. університет (1965). Працював 1967–72 завідувач відділу критики г. «Літературна Україна»; 1972–89 — в апараті Київ. організації СПУ. Дебютував 1960 у рай. г. «Соціалістичне село». Автор повісті-сповіді «До тебе, батьку…» (1985), кн. літ.-крит. статей «Життєва позиція» (1981; обидві — Київ). Життю й творчості О. Гончара присвяч. повість-есе «Шляхи прапороносців» (1985), повість-дослідж. «“Собор” і навкого нього» (1988; 2005; усі — Київ), кн. «Реквієм по моїй душі» (Чг., 1998), «Ніч без Олеся Гончара» (К., 2005). Переклав із російської мови повісті «Весняні переверти» В. Тендрякова (1978), «Коли мене гойдало сонце» Ю. Шесталова (1981), «Пожежа» В. Распутіна (1987), роман «Білий шаман» М. Шундика (1982; усі — Київ). Написав сценарії т/ф «Олесь Гончар. Сторінки творчості», «Олесь Гончар: Пишу Україні», д/ф «Любіть! Суд над одним віршем Володимира Сосюри» та «Україна Євгена Товстухи». Упорядковано кн. есеїв, спогадів і документів К. «Серце моє в колючому дроті» (К., 2005).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
