Коваль Віталій Кирилович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коваль Віталій Кирилович

КОВА́ЛЬ Віталій Кирилович (25. 09. 1937, с. Петрівка Прилуц. р-ну Черніг. обл. – 04. 07. 2001, Київ, похов. у с. Жовтневе Прилуц. р-ну) – прозаїк, літературний критик, перекладач. Міжнар. літ. премії ім. В. Винниченка (1993), ім. Г. Сковороди (1997). Чл. НСПУ (1977). Закін. Ніжин. культ.-осв. уч-ще (Черніг. обл., 1956), Київ. ун-т (1965). Працював 1967–72 зав. відділу критики г. «Літературна Україна»; 1972–89 – в апараті Київ. орг-ції СПУ. Дебютував 1960 у рай. г. «Соціалістичне село». Автор повісті-сповіді «До тебе, батьку…» (1985), кн. літ.-крит. статей «Життєва позиція» (1981; обидві – Київ). Життю й творчості О. Гончара присвяч. повість-есе «Шляхи прапороносців» (1985), повість-дослідж. «“Собор” і навкого нього» (1988; 2005; усі – Київ), кн. «Реквієм по моїй душі» (Чг., 1998), «Ніч без Олеся Гончара» (К., 2005). Переклав із рос. мови повісті «Весняні переверти» В. Тендрякова (1978), «Коли мене гойдало сонце» Ю. Шесталова (1981), «Пожежа» В. Распутіна (1987), роман «Білий шаман» М. Шундика (1982; усі – Київ). Написав сценарії т/ф «Олесь Гончар. Сторінки творчості», «Олесь Гончар: Пишу Україні», д/ф «Любіть! Суд над одним віршем Володимира Сосюри» та «Україна Євгена Товстухи». Упорядковано кн. есеїв, спогадів і документів К. «Серце моє в колючому дроті» (К., 2005).

Літ.: Сливинський О. Сурми твої журавлині… // Дніпро. 1986. № 12; Щегельська Т. Шумлять осокори… // ЛУ. 2007, 27 верес.

М. В. Шевченко

Стаття оновлена: 2013