КОВА́ЛЬ Каленик Степанович (29. 06. 1882, с. Святець Кременец. пов. Волин. губ., нині Теофіпол. р-ну Хмельн. обл. – 1960-і рр., Париж) – військовик. Закін. Святец. 2-класне уч-ще. Служив на Балт. флоті, де вступив до партії есерів. Під час рев. подій 1905–07 очолив селян. виступ у рідному селі, за що засудж. до 3-х р. заслання у Вологод. губ. (Росія). За рев. діяльність ще двічі висилався за межі Волин. губ. Після більшов. перевороту 1917 обраний головою Святец. волос. ревкому, однак із проголошенням у січні 1918 незалежності перейшов на бік УНР. Організував повстан. загін (понад 500 вояків), який воював із гетьманцями та нім. військами на Кременеччині; від грудня 1918 – комісар Кременец. пов. (зробив знач. внесок в утвердження влади УНР на цій тер.). В уряді Директорії УНР опікувався цукр. пром-стю. Командував повстан. загонами, що боролися проти рад. влади, 1921 увійшов до складу підпіл. Київ. повстан. центру. Через загрозу арешту перейшов кордон та оселився у Кременці, який за умовами Ризького мирного договору 1921 відійшов до Польщі. 1925 переїхав до Парижа. Займався наук. діяльністю, був проф. Сорбон. ун-ту.

І. А. Стасюк