Коваль Микола Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коваль Микола Олексійович

КОВА́ЛЬ Микола Олексійович (01. 02. 1952, с. Оздамичі Брест. обл., Білорусь) – співак (баритон), педагог. Чоловік Т. Коваль. Проф. (2011). Нар. арт. України (2001). Лауреат Міжнар. конкурсів виконавців патріот. пісні (Київ, 1985), опер. співаків ім. С. Крушельницької (Львів, 1991). Закін. Моск. консерваторію (1981; кл. Г. Тіца). Відтоді – соліст Нац. опери України. За сумісн. від 1995 викладає в Ун-ті культури і мист-в (від 2001 – проф. каф. муз. мист-ва), від 2007 – у Нац. муз. академії України та Ін-ті музики ім. Р. Ґлієра. Водночас 2004–11 працював у Нац. академії керів. кадрів культури і мист-в (усі – Київ). Володіє сильним голосом благородно-оксамит. багатобарв. тембру, артистизмом. Разом із дружиною підготував і виконав моногр. програми (за творами М. Лисенка, Л. Ревуцького, П. Чайковського, «Франц. вокал. музика» та ін.). Гастролі у країнах СНД, Греції, Данії, Іспанії, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Чехії, Словаччині, Франції та ін. Має численні записи на радіо і телебаченні.

Партії: Остап, Микола («Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» М. Лисенка), Султан («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Омелько («Наймичка» М. Вериківського), Омар-паша («Купало» А. Вахнянина), Генріх («Анна Ярославна» А. Рудницького), Борис Годунов (однойм. опера М. Мусоргського), Онєгін («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Князь Ігор (однойм. опера О. Бородіна), Грязной («Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Януш («Галька» С. Монюшка), Валентин («Фауст» Ш. Ґуно), Марсель («Богема» Дж. Пуччіні), Сільвіо («Паяци» Р. Леонкавалло), Альберт («Вертер» Ж. Массне), Альфіо («Сільська честь» П. Масканьї).

Літ.: Виноградова М. Запали іскру таланту // Веч. Київ. 1984, 16 січ.; Кроп Т. Золотий баритон // Київ. вісн. 1992, 25 груд.; Сачевська Т. Володар чудового баритону // Уряд. кур’єр. 2002, 1 лют.

В. В. Кузик

Стаття оновлена: 2013