Коваль Михайло Дмитрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коваль Михайло Дмитрович

КОВА́ЛЬ Михайло Дмитрович (21. 11. 1948, с. Великий Хутір Золотоніс. р-ну Полтав. обл., нині Драбів. р-ну Черкас. обл.) – кобзар, майстер декоративно-ужиткового мистецтва. Чл. Нац. спілки кобзарів України (1994), НСМНМУ (1998). 1-е м. Всеукр. фестивалю нар. мист-ва «Хортиця–91» (Запоріжжя, 1991) та фестивалю-конкурсу козац. пісні «Встань, козацька славо! Засвіти знамена» (м. Радивилів Рівнен. обл., 2005), 2-е м. Міжнар. конкурсу кобзар. мист-ва ім. Г. Китастого (Київ, 2008). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2009). Закін. Київ. пед. ін-т іноз. мов (1975). Учителював (1975–2002); керував фольклорно-етногр. гуртом «Дударик» (1985–2002), ансамблем «Надвечір’я» (від 2005). Записує пісні, звичаї, обряди рідного краю. Створює пісні від 1975. У репертуарі – думи, укр. нар. пісні (істор., козац., соц.-побут., жартівл., сатир.), псалми, пісні на власні сл. («Яничари», «Сибірська кобза», «Борони, Легедзине!»), твори на сл. Т. Шевченка, Лесі Українки, В. Даника, М. Шамрая, Б. Списаренка та ін. Випустив компакт-диски «Гомін, гомін» (2005), «Пісні Великого Хутора» (2009), «Борони, Легедзине!» (2011). Виготовляє гобелени у техніці «дерушок» («Зозуля на калині», «Дума про Україну», «Мокош», «Г. Сковорода (“Сон”)», усі – 2003–06), крайки у техніках гобеленового та перебір. ткання, а також у техніці соломоплетіння – брилі, ляльки, дідухи. Учасник рай., обл., всеукр. та зарубіж. мист. виставок від 1998. Персон. – у Едмонтоні (Канада, 2005), с. Великий Хутір (2011). Окремі роботи зберігаються у Черкас. ХМ, Шевченків. нац. заповіднику у м. Канів (Черкас. обл.), Львів. палаці мист-в.

Літ.: Литвиненко Л. Божа людина з Великого Хутора // Нова доба. 2001. № 1; Коваль-Фучило І. Кобзар Михайло Коваль // Селян. правда. 2008, 24 жовт.

В. М. Єсипок

Стаття оновлена: 2013