Коваль Олекса Семенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коваль Олекса Семенович

КОВА́ЛЬ Олекса Семенович (23. 03. 1909, с. Підгороднє, нині місто Дніпроп. р-ну Дніпроп. обл. – 25. 03. 1979, там само) – кобзар, майстер з виготовлення бандур та різьблення на дереві. Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Гри на бандурі навч. у Ф. Часника. Змайстрував собі інструмент за кресленнями Г. Хоткевича. Від 1933 – на вироб-ві, учителював. Закін. курси кіномеханіків. Працював за фахом у Підгородньому, де очолював ансамбль бандуристів, який виступав на рай. та обл. оглядах. У репертуарі – укр. думи та пісні, зокрема «Ой люлі-люлі, моя дитино», «Забіліли сніги», «На високій дуже кручі», «Гомін, гомін по діброві», «Ой гук, мати, гук», «Їхав козак за Дунай», твори на сл. Т. Шевченка («Думи мої, думи мої…»). Виготовив понад 30 бандур, окремі з них зберігаються у Музеї видат. діячів укр. культури Лесі Українки, М. Лисенка, П. Саксаганського, М. Старицького, Нац. музеї народ. арх-ри та побуту України (обидва – Київ) та Дніпроп. істор. музеї. Різьбив вулики-дуплянки (у вигляді укр. хати, «Запорожець», «Прокопович»), солонки, корячки, праники, миски для пиріжків, коромисла (1977 нагородж. дипломом 1-го ступ. 1-го Всесоюз. фестивалю самодіял. худож. творчості трудящих) тощо. Ініціював встановлення у Підгородньому пам’ятника Т. Шевченку (1964), а 1967 організував краєзнав. музей (від 2009 – його імені). Покінчив життя самогубством. 2009 на будинку, де мешкав К., встановлено мемор. дошку, його ім’ям названо одну з вулиць у рідному місті.

Літ.: Ющенко О. Бандуристи – орли сизі… К., 2007; Олекса Семенович Коваль (1909–1979): біографічно-бібліогр. покажч. Підгороднє, 2009.

Б. М. Жеплинський, В. В. Чередниченко

Стаття оновлена: 2013