Козак Сергій Давидович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Козак Сергій Давидович

КОЗА́К Сергій Давидович (14. 03. 1921, с. Кривин, нині Старий Кривин Славут. р-ну Хмельн. обл. – 13. 02. 1993, Київ) – співак (баритон), композитор, письменник, музично-громадський діяч, педагог. Проф. (1986). Нар. арт. УРСР (1960). Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Військ. академію ім. М. Фрунзе (1947) та Консерваторію (1950; кл. Л. Савранського) у Москві. 1950–81 – соліст Театру опери та балету ім. Т. Шевченка. Водночас 1960–73 – голова Муз.-хор. т-ва УРСР; 1982–87 – худож. кер. Філармонії; 1982–92 – викл. Консерваторії (усі – Київ). Гастролі у США, Канаді, Німеччині, Румунії, Югославії, Польщі, Болгарії, Франції, Великій Британії, на Кубі. Здійснив записи на грамплатівки. У концертах виконував твори укр. композиторів, нар. пісні. У творчому доробку – кантата «Дума про Україну» (власні слова, а також А. Малишка, Я. Шпорти), солоспіви, зокрема на сл. М. Рильського, І. Франка, С. Крижанівського, В. Бровченка, В. Юхимовича, Б. Олійника, Д. Луценка. Автор віршов. повістей «Земле моя, доле моя» (1963), «Горинь» (1971), «Пісня серед грому» (1985); худож.-докум. творів – «Михайло Гришко» (1978), «Григорій Верьовка» (1981); повісті «Я не спав, мамо» (1980); есе «Шляхи побратимства» (1982; усі – Київ). Серед учнів – О. Суханов. Організував 1970 1-й запис від Є. Адамцевича «Запорозького маршу», за що зазнав несправедливих звинувачень від влади.

Партії: Султан («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Микола, Остап, Еней («Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Енеїда» М. Лисенка), Хмельницький («Богдан Хмельницький» К. Данькевича), Шибак, Мартин (1-е виконання), Горбенко, Шевченко («Милана», «Арсенал», «Тарас Шевченко» Г. Майбороди), Шакловитий («Хованщина» М. Мусоргського), Онєгін, Томський («Євгеній Онєгін», «Пікова дама» П. Чайковського), Грязной («Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Ігор («Князь Ігор» О. Бородіна), Ріґолетто, Ренато («Ріґолетто», «Бал-маскарад» Дж. Верді).

Літ.: Іовса О. Доля людини // КіЖ. 1968, 1 січ.; Пам’яті С. Козака // Веч. Київ. 1993, 16 лют.; Александрович Є. Українського дивоспіву витязь // Там само, 29 черв.; Його ж. Співак, композитор, письменник, громадянин // Там само. 1996, 12 квіт.; Бровченко В. Славний Козак // КіЖ. 2002, 6 листоп.

Б. П. Гнидь

Стаття оновлена: 2013