Козакевич-Дядинюк Ольга Володимирівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Козакевич-Дядинюк Ольга Володимирівна

КОЗАКЕ́ВИЧ-ДЯДИНЮ́К Ольга Володимирівна (10. 04. 1903, с. Піддубці, нині Піддубне Рава-Руського р-ну Львів. обл. – червень 2004, Нью-Йорк, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) – живописець. Дочка В. Козакевича, дружина В. Дядинюка. Чл. Об’єдн. мистців-українців Америки. Закін. укр. г-зію у м. Самбір (нині Львів. обл., 1924), навч. у Львові у Мист. школі О. Новаківського (1924–27), студії приклад. мист-ва відділ. арх-ри Політехніки (1927–32). Від 1939 – у Кракові; 1941–43 – у Коломиї (нині Івано-Фр. обл.). Емігрувала 1944 до Відня. 1945–49 – у таборі Міттенвальд. Від 1949 – у Нью-Йорку. Від 1952 працювала дир. архіт. бюро. Учасниця худож. виставок від 1926. Персон. – у Нью-Йорку (1978, 1984), Гантері (шт. Арканзас, США, 1984). Авторка настроєвих пейзажів, натюрмортів, портретів, ікон. Ранні твори К.-Д. (1920–30-і рр.) позначені впливом експресивно-живопис. манери О. Новаківського. Від серед. 1930-х рр. у низці композицій на істор. та реліг. тематику простежується монум.-площинне трактування форм у стилі традицій давньоукр. іконопису з використанням мотивів укр. побуту і нар. мист-ва. Створила темпер. розпис «Благовіщення» (1934, не збережено) для каплиці Св. Духа при Укр. богослов. академії у Львові. Від 1970-х рр. створювала композиції на античні, істор. й алегор. теми. Частину родин. спадку (зокрема меблі кін. 19 – поч. 20 ст., ампір. годинник, альбоми із світлинами, зробленими в Галичині, колекція живопису батька, роботи польс. художника Л. Піньонжека, укр. поштівки, документи 16–19 ст.) подарувала істор.-етногр. музею «Бойківщина» (м. Самбір). Окремі роботи зберігаються у Нац. музеї у Львові. Від серед. 1990-х рр. проживала в Будинку-інтернаті для літніх людей.

Тв.: живопис – «Копички» (1925), «Річка Бистриця. Грушів», «Будяки», «Сестра Лідія» (усі – 1926), «Спляча Венера» (1930-і рр.), «Соняхи» (кін. 1930-х рр.), «Бульденежі» (кін. 1940-х рр.), «Флокси» (1941), «Плач Ярославни» (1948), «Шестикрилий Серафим» (1949), «Св. Ольга», «Княжі лови», «Св. Юрій» (усі – кін. 1950-х рр.); іл. до драми «Лісова пісня» Лесі Українки (1990-і рр.).

Р. С. Данчин

Стаття оновлена: 2013