Кузик Костянтин - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кузик Костянтин

КУ́ЗИК Костянтин (псевд.: Кость Джуринка, Подлуцький, Джуринський; 15. 02. 1909, с. Джурин, нині Чорт­ків. р-ну Терноп. обл. – 27. 09. 1989, м. Бжеґ, Польща) – педагог, літературознавець, мистецтвознавець. Учасник 2-ї світ. вій­ни. Бойові нагороди. Закін. Чортків. учител. семінарію (1928). Учителював; водночас від 1936 – референт співу і музики. Записував нар. пісні. Агітував відбудовувати закриті воєводою укр. кооперативи. Після 2-ї світ. війни мешкав у м. Бжеґ, від 1969 – у Кракові. Автор оповідань «Русал­чині сльози», «Прощання», «В ос­лячій лавці», «Зустрічі», вміще­них в антології «Гомін» (1964), а та­кож низки статей з питань укр. куль­тури, проблем освіти на Волині, про творчість укр. художників у Польщі, опубл. в «Українському календарі» (1986). Спів­укладач шкіл. підручників «Читан­ка для 5 класу» (1960), «Широчіють обрії» (1960; 1972). Усі зазначені книги опубл. у Варшаві.

Літ.: Костянтин Кузик: [Некролог] // Наше слово. 1989. № 49; J. Syrnyk. Ukra­ińskie Towarzystwo Społeczno-Kulturalne (1956–1989). Wrocław, 2008.

О. М. Колянчук

Статтю оновлено: 2014