Козар Павло Антонович

Визначення і загальна характеристика

КО́ЗАР Павло Антонович (12. 02. 1898, с. Широке Катеринослав. пов. Катеринослав. губ., нині Солонян. р-ну Дніпроп. обл. — 24. 04. 1944, м. Радом, Польща) — історик, етнограф, археолог. 1924 закін. Катеринослав. ІНО, 1926 — аспірантуру під керівництвом Д. Яворницького (досліджував тему «Як склався стан лоцманів у запорозькі часи та як він далі розвивався і наскільки зберігся до нашої доби»). Працював окруж. інспектором із охорони пам’яток культури на Катеринославщині, вміщував публікації краєзнав. тематики у ж. «Зоря», «Мартен», г. «Зірка» та ін. Учасник експедиції з вивчення лоцманства Етногр. комісії ВУАН (1927–28) і Дніпрогесів. археол. експедиції (1927–30). Підготував до друку «Щоденник науково-археологічних дослідів в Експедиції порожистої частини Дніпра», працю «Поля поховань римської провінціальної культури». 1928–31 неодноразово був заарешт. за звинуваченнями в антирад. агітації та зв’язках із куркулями. Деякий час учителював на Донбасі, згодом повернувся до Дніпропетровська. З поч. нім. окупації був чл. Нац. комітету, завідувач відділу пропаганди Комітету самодопомоги; від осені 1941 — завідувач кафедри історії Дніпроп. університету та нач. Дніпроп. обл. відділу нар. освіти; водночас від поч. 1942 — директор Дніпроп. об’єднаного худож.-істор. музею. 23 березня 1942 захистив доктор. дис. «Лоцмани Дніпрових порогів» (вперше опублікована 1929 як нарис у «Етнографічному віснику» ВУАН). Влітку 1942 організував археол.-геол. експедицію, що досліджувала Надпорожжя. Восени 1943 виїхав до Львова, звідти — до Польщі.

Завантажити статтю