Козаренко Олександр Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Козаренко Олександр Володимирович

КОЗАРЕ́НКО Олександр Володимирович (24. 08. 1963, м. Коломия Івано-Фр. обл.) – композитор, піаніст, музикознавець, педагог. Д-р мистецтвознавства (2001), проф. (2002). Премії ім. Л. Ревуцького (1996), ім. М. Лисенка (2001), Лео Вітошинського (2004), ім. Б. Лятошинського (2012). Засл. діяч мист-в України (2008). Чл. НСКУ (1989). Дійс. чл. НТШ (2001). Лауреат Респ. конкурсу піаністів ім. М. Лисенка (Львів, 1984). Закін. Київ. консерваторію (1989; кл. спец. фортепіано В. Воробйова, композиції – М. Скорика) та аспірантуру при ній (1992; кер. І. Ляшенко). Відтоді працював у Львів. муз. академії: 2002–03 – проректор з наук. роботи, від 2005 – зав. каф. теорії музики. Від 2011 – декан ф-ту культури і мист-в Львів. ун-ту. Як композитор працює у жанрах симф., опер., балет., камерно-інструм., вокал. і театр. музики. Особливу увагу приділяє сакрал. жанрам. Переосмислює канон. сюжети крізь призму почуттів сучас. людини. Трансформує гуцул. фольклорні інтонації та моделі укр. бароко, поєднуючи їх з гостро-експресив. засобами сучас. гармонії та оркестру. Його твори входять до репертуару провід. колективів та виконавців України, звучать у багатьох країнах світу. Досліджує проблеми нац. муз. стилю та мови. Як піаніст виступає не лише соло, а й у дуетах з В. Буймистером, Л. Шутко. Концертує містами України, Росії, Польщі, Словаччини, Німеччини, Франції. Популяризує укр. музику; здійснив серію моногр. концертів, присвяч. М. Лисенку, Б. Лятошинському, А. Кос-Анатольському.

Пр.: Національна інтонаційність у композиторській творчості // НТЕ. 1993. № 3; Деякі тенденції розвитку національної музичної мови у першій третині ХХ ст. // УМ. 1998. Вип. 28; Феномен української національної музичної мови. Л., 2000; Сакральна творчість українських композиторів ХХ століття в контексті національних музично-семіотичних процесів // УМ. 2001. Вип. 30; Гуцульська музична сецесія: нац. відгук на європ. виклик // Муз. україністика: сучас. вимір. К., 2008. Вип. 2.

Тв.: опера «Час покаяння» (1997, лібрето С. Ступака за віршами укр. поетів 17–18 ст.); мелодрама «Орестея» для читця та інструм. ансамблю (1996); балет «Дон Жуан з Коломиї» (1994, за мотивами творів Л. фон Захер-Мазоха); вокал.-симф. – ораторія «Страсті Господа Бога нашого Ісуса Христа» для читця, солістів, хору та камер. оркестру (1996), «Український реквієм» для солістів, хору і оркестру (2008); для симф. оркестру – «Чакона» (1989), «Епістоли» (1991), Концерт для скрипки з оркестром (1989–94), «Sinfonia estravaganza» для камер. оркестру (1996); для камер. ансамблю – «Concerto Rutheno» (1991), «Tango del Modo Piaccola» для скрипки, фортепіано, кларнета, контрабаса і ударних (2002); камерні кантати – «Мікросхеми» для голосу з камер. ансамблем (1989), «П’єро мертвопетлює» для контртенора з камер. ансамблем (1994); для хору й оркестру – «Псалом Давидів» (1998), для жін. хору, камер. оркестру й органа – «Чотири молебні пісні до Діви Марії» (1996), Стихира «Вінець нетлінний» для хору, органа й оркестру (2006); для мішаного хору – «Острозький триптих» (1994), Літургія св. Іоанна Златоуста (1999–2000), Українська Кафолічна Літургія (2003); хори; солоспіви; фортепіанні твори; музика до театр. вистав.

Літ.: Павлишин С. Композитори-лірики // Музика. 1993. № 3; Чекан Ю. Музичний світ О. Козаренка // Там само. 1996. № 3; Колесса К. Грані таланту Олександра Козаренка // Поступ. 1999, 16 лют.; Кияновська Л. Галицька музична культура ХІХ–ХХ ст. Чц., 2007; Ясиновський Ю. Нова сакральна музика // День. 2007, 24 січ.; Завгородня Г. Ораторія Олександра Козаренка «Страсті Господа Бога нашого Ісуса Христа» у контексті традиції духовної музики // Муз. україністика: Сучас. вимір. К., 2008. Вип. 2.

Н. Б. Кашкадамова

Стаття оновлена: 2013