Козарищук Василь - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Козарищук Василь

КОЗАРИЩУ́К Василь (псевд. і крипт.: Василь Жуцький, Василь М., Василь, В. М. К.; 14. 02. 1858, с. Нова Жучка, нині в межах Чернівців – 19. 05. 1922, с. Чорнівка, нині в межах Чернівців) – етнограф, письменник. Закін. Чернів. г-зію (1879), богослов. ф-т Чернів. ун-ту (1884). Висвяч. на священика. Був парохом у с. Конятин (нині Путил. р-ну Чернів. обл.). Редагував часописи «Буковинськи вѣдомости» (1895–1909) та «Наука» (1901–03). Брав активну участь у діяльності москвофіл. орг-цій на Буковині. Засн. читальню в с. Путилів (нині смт Путила Чернів. обл.). Літ. діяльність розпочав 1875. Дебютував 1881 віршем «Любов і ружа» в «Буковинському руському місяцеслові». Зібрав матеріали про похоронні звичаї гуцулів, їхні вірування, фольклор. Автор пр. «Життя гуцула в його віруваннях і забобонах», «Про різдвяні свята і святкові дні в гуцулів», «З Буковинських карпатських гір», сатир. поеми «Юродиві рицарі», оповідань «Хитрий Андрейко», «Про одного Мошка правди трошки», «Шестинеділька», «Смерть і холера», «Образки народної нації гуцулів», «Буковинські руські промовки», зб. казок та переказів «Моя гостина у Хмарника».

Літ.: Василь Козарищук // Рад. Буковина. 1945, 18 квіт.; Чучко М. К. Етнографічне вивчення українського населення Буковинських Карпат Василем Козарищуком // Буковин. істор.-етногр. вісн. Чц., 2004. Вип. 5.

В. П. Старик

Стаття оновлена: 2013