КАНА́РСЬКИЙ Сергій Михайлович (25. 05. 1890, Варшава — 03. 11. 1937, Харків) — право­знавець. Навч. у Варшав. політех. ін­ституті, звідки виключений за участь у роботі есерів. гуртків і увʼязнений, 1915 здобув юрид. освіту в Київ. комерц. ін­ституті. Після більшов. пере­вороту 1917 — чл. Ради робітн. і солдат. депутатів у Харкові, згодом — голова Київ. окруж. ради робітн. і солдат. депутатів. 1920–32 — за­ступник наркома юстиції УСРР, голова касац. колегії з кримінал. справ, завідувач від­ділу публікацій законів, за­ступник голови Верхов. Суду УСРР, спів­роб. наркоматів іноз. і внутр. справ, Центр. статист. упр. УСРР; 1932–34 — нач. житлово-комунал. сектору Держплану УСРР; 1934–37 — директор Ін­ституту рад. будівництва та права у Харкові. Поряд із практич. роботою за­ймався наук. дослідж., пере­важно кримінально-правової тематики. Серед праць — «Класові моменти в політиці суду», «Пита­н­ня кримінального судочинства» (обидві — 1924), «Як і за що карає кримінальний кодекс» (1925), «Зав­да­н­ня виправно-трудової справи» (1928), «Як сільради проводять трус на ви­йма­н­ня» (1930). За ред. К. ви­йшов «Коментар до Кримінального кодексу радянських республік» (1924; 1925; 1928). У липні 1937 заарешт., за звинуваче­н­ням у приналежності до польс. контр­рев. націоналіст. організації засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1957.