Канарський Сергій Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Канарський Сергій Михайлович

КАНА́РСЬКИЙ Сергій Михайлович (25. 05. 1890, Варшава – 03. 11. 1937, Харків) – правознавець. Навч. у Варшав. політех. ін-ті, звідки виключений за участь у роботі есерів. гуртків і ув’язнений, 1915 здобув юрид. освіту в Київ. комерц. ін-ті. Після більшов. перевороту 1917 – чл. Ради робітн. і солдат. депутатів у Харкові, згодом – голова Київ. окруж. ради робітн. і солдат. депутатів. 1920–32 – заст. наркома юстиції УСРР, голова касац. колегії з кримінал. справ, зав. відділу публікацій законів, заст. голови Верхов. Суду УСРР, співроб. наркоматів іноз. і внутр. справ, Центр. статист. упр. УСРР; 1932–34 – нач. житлово-комунал. сектору Держплану УСРР; 1934–37 – дир. Ін-ту рад. буд-ва та права у Харкові. Поряд із практич. роботою займався наук. дослідж., переважно кримінально-правової тематики. Серед праць – «Класові моменти в політиці суду», «Питання кримінального судочинства» (обидві – 1924), «Як і за що карає кримінальний кодекс» (1925), «Завдання виправно-трудової справи» (1928), «Як сільради проводять трус на виймання» (1930). За ред. К. вийшов «Коментар до Кримінального кодексу радянських республік» (1924; 1925; 1928). У липні 1937 заарешт., за звинуваченням у приналежності до польс. контррев. націоналіст. орг-ції засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1957.

В. Я. Тацій

Стаття оновлена: 2012