Канґер Артур Мартинович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Канґер Артур Мартинович

КА́НҐЕР Артур Мартинович (05(17). 04. 1875, м. Валк Ліфлянд. губ., нині Валка, Латвія і Валга, Естонія – 09. 08. 1960, Берлін) – провізор. Магістр фармації (1902), проф. (1921). Закін. Юр’єв. ун-т (нині м. Тарту, Естонія, 1898), де відтоді й працював у Фармакол. ін-ті. Від 1902 – у Новорос. ун-ті в Одесі: від 1911 – приват-доц. каф. фармації з фармакогнозією; водночас 1916–20 – зав. однойм. каф. Одес. вищих жін. курсів, на базі якої організував і очолював 1921–23 Хім.-фармацевт. ін-т, був проф., зав. каф. фармацевт. і судової хімії цього Ін-ту. Від 1923 – у Ризі, де заснував і до 1939 очолював Латв. наук. ін-т судової експертизи; одночасно від 1927 – приват-доц. ф-ту нар. госп-ва і права Латв. ун-ту, а також проф. каф. кримінал. техніки Нім. ін-ту. Від 1946 читав лекції з криміналістики, був дир. Ін-ту криміналістики при Берлін. ун-ті. Від 1955 – на пенсії. Наук. дослідж. з фармації і судової медицини.

Пр.: Материалы к фармакологии брусники (Vaccinium vitis idaea L.). Юрьев, 1902; Введение к изучению количественного анализа. О., 1918; Исследование лекарственных веществ: Пособ. О., 1918; Das chemisch-pharmaceutisches Institut in Odessa // Pharmacia. 1926. № 1, 2; Современные задачи высшего фармацевтического образования // Хим.-фармацевт. вест. 1926. № 3–4; Постановка высшего фармацевтического образования в Латвии // Там само. 1927. № 3–5.

Літ.: Васильев К. К. Фармацевт и судебный химик профессор Артур Мартынович Кангер (1875–1960) // Історія укр. науки на межі тисячоліть. К., 2005. Вип. 20.

ДА: Истор. арх. Эстонии. Ф. 402, оп. 1, д. 11 396; Держ. арх. Одес. обл. Ф. 334, оп. 3, спр. 7568, 7657, 7658.

К. К. Васильєв

Стаття оновлена: 2012