Канделакі Володимир Аркадійович
Визначення і загальна характеристика
КАНДЕЛА́КІ Володимир Аркадійович (Канделаки Владимир Аркадьевич; 16(29). 03. 1908, м. Тифліс, нині Тбілісі — 11. 03. 1994, Москва) — російський співак (бас-баритон), актор, режисер. Народний артист СРСР (1970). Сталінcька премія (1951). У 1912 разом із родиною мешкав в Одесі, 1914–21 — у Єлисаветграді (нині Кіровоград), де навч. у гімназії, брав приватні уроки гри на фортепіано у С. Міллеант. Під час 2-ї світової війни виступав у фронт. концерт. бригадах. Закін. Тбіліс. консерваторію (1928; кл. співу Є. Вронського), Держ. інститут театр. мистецтва (Москва, 1933). Від 1929 — актор Муз. театру ім. К. Станіславського та В. Немировича-Данченка, водночас 1954–64 — гол. реж., актор Театру оперети (обидва — Москва). Також здійснював постановки у театрах Узбекистану, Грузії, Чехії. Організатор, худож. кер., один із солістів й адміністратор «Джаз-голу», учасники якого імітували джаз. муз. інструменти — саксофон, трубу, гавайську гітару, флейту, контрабас, тубу, ударні тощо. К. імітував удар мідних тарілок. У репертуарі цього колективу — пісні І. Дунаєвського, О. Цфасмана, М. Блантера та ін. Також знімався у кіно, виступав на телебаченні з естрад. репертуаром. Про К. знято т/ф «Вас запрошує Володимир Канделакі» (1985).
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Калхас («Прекрасна Єлена» Ж. Оффенбаха), Стефан («Циганський барон» Й. Штраусса), Султанбек («Аршин мал алан» У. Гаджибекова).
- Основні партії
- Тарас («Сім’я Тараса» Д. Кабалевського), Сальєрі («Моцарт і Сальєрі» М. Римського-Корсакова), Сторожев («В бурю» Т. Хрєнникова), Коппеліус («Казки Гоффманна» Ж. Оффенбаха).
- Основні вистави
- «Біла акація» І. Дунаєвського (1955), «Весела вдова» Ф. Легара (1956), «Весна співає» Д. Кабалевського (1957), «Москва, Черемушки» Д. Шостаковича (1958), «Сто чортів і одна дівчина» Т. Хрєнникова (1963); в Україні — «Перікола» Ж. Оффенбаха (1972), «Граф Люксембурґ» Ф. Легара (1973), «Витівки Хануми» Г. Канчелі за О. Цагарелі (1976), «Летюча миша» Й. Штраусса (1981; усі — Харків. театр муз. комедії; остання також — 1974, Дніпроп. театр опери та балету).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
