Канич Анна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Канич Анна

КА́НИЧ Анна (Ганна Михайлівна; 23. 02. 1928, Львів) – письменниця. Чл. НСПУ (2003). Засл. діяч мист-в України (2008). Ґран-Прі Міжнар. фестивалю «Київ. вернісаж» (1995). Закін. філол. ф-т Львів. ун-ту (1950). Учителювала. Авторка зб. пісень «Неопалима купина» (1993), «Львівські рапсодії», «Пісні серця – юним талантам» (обидві – 2003), «Коли співає тиша» (2005), «Молюсь за Україну» (2006), «Музика рідного краю» (2008), докум.-худож. повісті про життя у вихов. колоніях для неповнолітніх «Волошки серед терну» (2000), оповідань «“Жовтенька грушка” та інші оповідки Нуни» (2008; усі – Львів). У творчості оспівує красу природи, рідного міста й України, звитяжне життя видат. українців. На її вірші написали музику А. Кос-Анатольський («Метелиця»), І. Білозір («Голубий сніг», «Музика пливе», «Раби і лицарі», «Моя зоря»), М. Шалайкевич, М. Помірча, С. Петросян, Ю. Варум, Н. Кулинич, Р. Хабаль; пісні увійшли до репертуару вокал. тріо сестер Байко, О. Білозір, ансамблів «Ватра», «Смерічка», «Арніка», «Мальви», «Галичанка», «Дзвіночок», «Галицька перлина», «Щасливе дитинство» та ін.

Літ.: Лемик Л. Пісні серця // Світ дитини. 2003. № 2; Кристиняк О. Муза затишної «рукавички» // Світлиця. 2004, 1 січ.; Петренко М. Анна Канич // Світ дитини. 2008. № 2.

О. Б. Гордон

Стаття оновлена: 2012