Канівський вік і регіоярус

КА́НІВСЬКИЙ ВІК І РЕГІОЯ́РУС (від назви м. Канів Черкас. обл.) — вік палеогенового періоду та від­клади, що утворилися в той час. Новий стратон був виділений після ретел. ви­вче­н­ня на­прикінці 19 — на поч. 20 ст. Г. Радкевичем у р-ні Канів. дис­локацій товщі під­бучац. кварц-глауконіт. пісків. Він об­ґрунтував їхню стратигр. само­стійність, за складом фауни молюсків встановив приналежність до ран­ньоеоцен. віку, а особливості літол. складу від­образив у виділен­ні горизонтів «a-b-c-d». Водночас побл. Києва та в межах Черніг. і Полтав. губ. аналог. від­клади ви­вчав П. Армашевський, який згодом у геол. описі аркуша 46 «Полтава–Харьков–Обоянь» «Общей геологической карты Рос­сии» («Тр. Геол. Комітета», 1903, т. 15, № 1), спираючись на дослідж. Г. Радкевича та власні спо­стереже­н­ня, за­пропонував виділити ці від­клади у самост. ярус — канівський. Первісно за стратотип. роз­різ слугувало від­слоне­н­ня побл. колиш. с. Монастирок (нині більшу частину затоплено Канів. водо­сховищем). Оскільки від­слоне­н­ня в ярах повністю задернувалися, й цей стратотип був втрачений, то прийняли новий роз­різ побл. с. Трахтемирів Канів. р-ну. У стратигр. схемах 1987 і 1993 прийнято ранг «горизонту», у Стратигр. кодексі України 1997 — ранг «регіо­ярусу». Канів. регіо­ярус (К. р.) спів­ставляють з іпрським ярусом Між­нар. стратигр. шкали, канів. вік охоплює часовий інтервал 55,8–48,6 млн р. тому. У Дні­пров.-Донец. западині значно нижче базису ерозії залягають глибоководні канів. від­клади потуж. до 70–80 м. На периферії канів. мор. басейну в межах Канів. Придні­провʼя, на правому березі р. Десна пів­ден­ніше м. Новгород-Сіверський Черніг. обл. і на пн. окраїнах Донец. складчастої споруди поширені від­носно мілководні та прибережні фаціал. різновиди, потуж. яких не пере­вищує 15–20 м. У стратотип. р-ні канів. від­клади пред­ставлені товщею зеленувато-сірих кварц-глауконіт. пісків із проверстками кременистого пісковику, а також проверстками різнозернистого кварц. піску у нижній (горизонт «a») і серед. (горизонт «с») частинах роз­різу (потуж. 18–20 м). У глибоковод. зонах Дні­пров.-Донец. западини від­клади К. р. у верх. частині — піски зелені, дрібнозернисті, кварц-глауконітові, глинисті з проверстками бурувато-зеленувато-сірих піщанистих глин, у нижній частині роз­різу, в приконтакт. зоні — товща (до 2 м) пере­шарува­н­ня різнозернистих пісків, кременисто-глинистих пісковиків, буро-сірих глин і фосфорит. конкрецій (потуж. 25–30 м). Нижня частина канів. від­кладів складена пере­шарува­н­ням аргілітів, піщанистих глин, кременистих пісковиків, алевролітів. У контакт. зоні з під­стелюючими від­кладами — пачка різнозернистих, різноверствуватих кварц. пісків (потуж. 45–50 м). Глибоковод., найбільш повний роз­різ К. р. С. Мороз роз­членував за літол. ознаками на лебедин. та срібнин. світи. З палеонтол. решток у канів. від­кладах встановлені молюски, аглютинов. форамініфери, диноцисти, радіолярії і спікули губок. Див. також Кайнозойська ера і група та Палеогеновий період і палеогенова система.

Завантажити статтю