Канюк Ярема Сергійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Канюк Ярема Сергійович

КАНЮ́К Ярема Сергійович (псевд.: Р. Ясенко, Е. Синета, Крас; 27. 04. 1909, с. Глибока, нині смт Чернів. обл. – 25. 03. 1933, Чернівці) – публіцист, поет. Син Сергія, внук Зиновії Канюків. Після закінчення 1-ї Чернів. укр. г-зії (1928), розпочав громад.-політ. діяльність. Студіював філософію у Чернів. ун-ті. Один із засн. та співред. ж. «Самостійна думка», що виходив 1931–37, в якому й друкував переважно свої твори (вірші «Поет», «На що зіпреш ти якір свій» та ін.). Брав активну участь у політ. житті Буковини. Автор неопублік. зб. поезій «Пелюстки із рожі одної любови», водевілю «Соломяні вдівці», новели «Олена», літ.-крит. праць «Іван Франко як критик», «Михайло Коцюбинський – поет краси природи і краси людської душі», «Григорій Савович Сковорода – предтеча українського національного відродження» та ін., а також укладач народних прислів’їв і приказок («Скалки духового діаманту» тощо). Помер через із тяжку хворобу.

Літ.: Никорович С. Ярема Сергійович Канюк // Самост. думка. 1933. Ч. 4.

І. П. Фостій

Стаття оновлена: 2012