Канюка Любов Степанівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Канюка Любов Степанівна

КАНЮ́КА Любов Степанівна (05. 09. 1961, м. Руставі, Грузія) – співачка (мецо-сопрано). Премія ім. В. Левицької НСТДУ (2011). 3-я премія Міжнар. конкурсу вокалістів (Одеса, 1992). Закін. Нац. муз. академію України (Київ, 1987, кл. вокалу Г. Сухорукової; 2011, кл. муз. режисури В. Лукашева). Від 1987 – солістка Київ. муніцип. театру опери і балету для дітей та юнацтва, у якому 2009 поставила оперу «Моцарт і Сальєрі» М. Римського-Корсакова. Має красивий тембрально насичений голос, володіє майстерністю сценіч. перевтілення. Від 1992 співпрацює із Київ. симф. оркестром та хором під кер-вом Р. Макмерріна. У концертно-камер. репертуарі – «Месія» Ґ. Генделя, Симф. № 9 Л. ван Бетговена, «Ілія» Ф. Мендельсона, «Реквієм» В.-А. Моцарта, Дж. Верді, М. Дюруфле, А. Шнітке, «Стабат Матер», «Ґлорія» А. Вівальді, «Стабат Матер» Дж. Перґолезі, Дж. Россіні. Виступала у Словенії, Іспанії, Італії, Німеччині, Австрії, Швейцарії, Польщі, США.

Партії: Маддалена («Ріґолетто» Дж. Верді), Ратмир («Руслан і Людмила» М. Глінки), Любаша, Ткаля, Бабариха, Кощіївна, Солоха («Царева наречена», «Казка про царя Салтана», «Кощій Безсмертний», «Ніч перед Різдвом» М. Римського-Корсакова), Ольга, Марта, Лаура («Євгеній Онєгін», «Іоланта» П. Чайковського), Дуенья (однойм. опера С. Прокоф’єва), Зіта («Джанні Скіккі» Дж. Пуччіні), Марселіна («Дзвіночок» Ґ. Доніцетті), Китайська чашка, Кішка («Дитя і чари» М. Равеля), Зміючка, Початуха («Як козаки змія приборкували», «Зачарований чумак» І. Поклада), Відьма («Золоторогий олень» О. Костіна, «Івасик-Телесик, або Пастка для Відьми» І. Щербакова), Miс Беггот («Маленький сажотрус» Б. Бріттена), Газетярка («Перси Тіресія» Ф. Пуленка).

Літ.: Костенко О. Любов Канюка: «На сцену я лечу...» // Веч. Київ. 1993, 17 листоп.; Конькова Г. Магія її співу // Театр.-концерт. Київ. 1998. № 3.

І. В. Цебенко

Стаття оновлена: 2012