Канюка Михайло Сергійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Канюка Михайло Сергійович

КАНЮ́КА Михайло Сергійович (08. 03. 1925, за паспортом – 1922, с. Будаївка, нині у складі м. Боярка Києво-Святошин. р-ну Київ. обл. – 25. 02. 2000, Київ) – письменник, сценарист. Канд. істор. н. (1970). Чл. НСПУ (поч. 1960-х рр.), НСКінУ (1963). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Київ. ун-т (1953). Працював у г. «Советский спорт», «Молодь України», «Комсомольская правда»; гол. ред. і дир. Київ. студії телебачення та студії «Укртелефільм» (1960–66); від 1966 – у Київ. ун-ті: від 1970 – зав. каф. телебачення і радіомовлення, 1985–90 – зав. проблем. лаб., декан ф-ту журналістики. Гол. ред. г. «Кто виноват» (від 1990), «Арссмен» (від 1992), «Новая газета» (від 1995); заст. гол. ред. г. «Киевские новости» (від 1998). Писав укр. та рос. мовами переважно про чекістів і прикордонників. Друкувався від 1940. Автор зб. повістей «Крепость» (1958), «Щедре серце» (1960), «Життя не прощає» (1963), «Місто гасить вогні» (1968), «Кінець кар’єри доктора Гелєва» (1969), «Війна після війни» (1971), «Подорож без надії» (1973), «Мужество» (1979), «Повесть огненных лет» (1981), «Охота на гигантов» (1989, співавт.); роману «Опівнічні стежки» (1978; 1982); співавтор кн. «Біля голубого екрана» (1963), посібника «Тележурналістика: Телевізійний фільм» (1987; усі – Київ). Написав кіносценарії х/ф «Сповідь» (співавт.), «Щедре серце» (обидва – 1962), «Репортаж на пам’ять» (1980), «Подолання» (1983), «Пароль знали двоє» (1985), «Слухати у відсіках» (1986), «Шлях до пекла» (1988, співавт.), «Я йшов на вірну смерть» (1989); д/ф «Сергєєв-Ценський» (1982); низку сценаріїв худож.-публіцист. фільмів. Окремі твори К. перекладено киргиз., груз., болгар. мовами.

Літ.: Кисельов В. Ефект причетності // ЛУ. 1983, 15 верес.

Т. В. Щербатюк

Стаття оновлена: 2012