Капела бандуристів України ім. Г. Майбороди Національна заслужена - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Капела бандуристів України ім. Г. Майбороди Національна заслужена

КАПЕ́ЛА БАНДУРИ́СТІВ УКРАЇ́НИ ім. Г. Майбороди Національна заслужена – музичний колектив. Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1983). Засн. 1918 у Києві В. Ємцем як капела кобзарів у складі 7-ми осіб (згодом 12). Від 1924 – 1-а Київ. художня капела кобзарів. 1934–35 тимчасово входила до хор. капели «Думка». 1935 об’єднана із Полтав. капелою бандуристів (засн. 1925 В. Кабачком) та 2-ю Харків. худож. капелою кобзарів ім. Т. Шевченка під назвою 1-а зразк. капела бандуристів Наркомосу УСРР. 1941 розформов., відновила діяльність 1946 як Держ. капела бандуристів УРСР, від 1951 – засл. Під час нім. окупації частина учасників колиш. капели організувала у Києві Капелу бандуристів ім. Т. Шевченка (згодом – за кордоном). 1962 при капелі відкрито студію з підготовки актор. кадрів (нині кер. Н. Кузіна). Від 1995 – ім. Г. Майбороди. 1997 отримала статус «національна». Нині у складі творчого колективу – 70 осіб. У репертуарі – укр. нар. та істор. пісні, старовинні та сучасні думи, пісні на сл. Т. Шевченка (зокрема «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої»); твори укр. композиторів-класиків – К. Стеценка (кантати «Молітесь, братія», «У неділеньку святую»; обидві – сл. Т. Шевченка), Г. Майбороди (обробки нар. пісень «Ой крикнула лебідонька», «Мала мати доню» тощо), О. Білаша (2 хори з опери «Гайдамаки» на сл. Т. Шевченка), В. Кирейка, А. Пашкевича, І. Поклада, а також зарубіж. – З. Фібіха, К. Вебера, Дж. Верді, Дж. Каччіні, Дж. Россіні, В.-А. Моцарта; духовна музика, яку виконують без супроводу бандур (твори К. Стеценка, А. Веделя, О. Кошиця, М. Леонтовича, О. Архангельського, П. Чеснокова та ін.); нар. колядки та щедрівки у супроводі бандур. При капелі діє інструм. ансамбль «Козаки» (кер. Ю. Гвоздь), Квартет бандуристів (кер. В. Голубничий). У концерт. програмах капели задіяні солісти О. Юхименко, Р. Шевченко, В. Скороход, М. Куценко, О. Савчук, Р. Походня, І. Рева, С. Борисенко, М. Воловоденко, С. Захарець, М. Пер’ян, Я. Чорногуз, А. Варивода, О. Шведов. У різний час з капелою виступали видатні співаки І. Козловський, Б. Гмиря, Д. Гнатюк, Д. Петриненко, М. Огренич, П. Білинник, А. Солов’яненко, А. Кочерга, І. Пономаренко, М. Стеф’юк, О. Нагорна, В. Лук’янець; майстри худож. слова А. Паламаренко, Н. Крюкова. Гастролі у Японії, Франції, Канаді, Німеччині, Іспанії, Польщі, Росії, Болгарії, Румунії, Великій Британії, Швейцарії, Угорщині, Арґентині. Є власна студія звукозапису. Має записи на Укр. радіо і телебаченні, а також на 10-ти компакт-дисках і 6-ти грамплатівках. Тривалий час капелу очолювали О. Міньківський (1946–74), М. Гвоздь (1977–2010). Від 2010 худож. кер. – В. Скоромний, диригент – А. Козачок.

Літ.: Ященко Л. Державна заслужена капела бандуристів Української РСР. К., 1970; Самчук У. Живі струни. Бандура і бандуристи. Детройт, 1976; Лаба Б. Олександр Міньківський. К., 1980; Немирович І. Взяв би я бандуру. К., 1986; Черемський К. Повернення традиції. Х., 1999; Жеплинський Б. Коротка історія кобзарства в Україні. Л., 2000; Черкаський Л. Український народний музичний інструментарій на межі тисячоліть. К., 2007; Чорногуз Я. Кобзарська Січ (До 90-річчя Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г. Майбороди). К., 2008.

Я. О. Чорногуз

Стаття оновлена: 2012