Капелан - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Капелан

КАПЕЛА́Н (лат. capellanus – священик) – священик, який обслуговує храм чи його приділ (капелу) на певних умовах, але не є його настоятелем. У катол. Церкві К.– священик, який обслуговує окрему капелу великого храму, а також помічник парафіял. священика (у Франції К. певний час називали всіх приходських священиків); в англікан. – священик при домаш. храмі; у лютеран. – помічник проповідника. У середньовіччі К. називали священиків рицар.-чернечих орденів. Терміном «К.» також позначають військ. священика в арміях багатьох держав (у деяких із них К. перебувають на держ. забезпеченні), в обов’язки якого входить задоволення реліг. потреб військовослужбовців, проведення богослужінь, відспівування мертвих, нагляд за морал. і духов. станом солдатів, матросів, офіцерів та їх родин. К. не можуть носити зброю та брати безпосередню участь у бойових діях. Правовий статус К. закріплений у внутр.-держ. законах і у міжнар. угодах. Згідно з Женев. конвенцією 1949 К. вважають особами, які не беруть участь у бойових діях (не комбатанти), а відтак зберігають свій статус після потрапляння у полон, де мають право продовжувати своє служіння серед полонених. Під час військ. дій їх, як і лікарів, відповідно до міжнар. конвенцій, заборонено вбивати. Посади К. передбачені у складі військ ООН від усіх держав. Традиція капеланства притаманна укр. військ. формуванням часів Київ. Русі і козаччини. К. були й у підрозділах Січових стрільців УНР, УПА. Ін-т К. поступово відновлюється у ЗС незалеж. України.

О. Н. Саган

Стаття оновлена: 2012