Капій Мирослав Дмитрович

КАПІ́Й Мирослав Дмитрович (псевд. і крипт.: Ю. Луговий, Юрій Лугович, М. К.; 05. 05. 1888, с. Коцюбинці, нині Гусятин. р-ну Терноп. обл. – 24. 03. 1949, м. Косів Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) – письменник, перекладач, фольклорист. Закін. Терноп. г-зію, відділ україністики та германістики філос. ф-ту Львів. ун-ту (1914). Викладав у г-зіях м. Теребовля (нині Терноп. обл.; до 1928), Лежайськ (Ряшів. воєводство, Польща; 1928–38) і Відень (до 1945); від 1945 – нім. і франц. мови у Косів. серед. школі. Автор зб. оповідань «З його думок» (1907), «Незабутнім тіням Тарасовим» (1914), «Неймовірні оповідання» (1939), наук.-фантаст. повісті «Країна блакитних орхідей» (1932; перевид. – Косів, 2001), повісті «Із-над срібного Сяну» (1937; усі – Львів), числен. віршів, опубл., зокрема, в антологіях «Українська муза» (К., 1908), «Струни» (Берлін, 1922), альманахах «Терновий вінок» (К., 1908), «Не вмре, не загине» (Л., 1914) та ін. Перекладав твори рос. (поема М. Лермонтова «Демон», Л., 1909; оповідання В. Дорошевича, А. Купріна, опубл. у ж. «Неділя», 1911, № 31, 33), англ. (Р. Кіплінґа – там само, № 40), франц. (повісті Ж. Верна «Зоря Півдня», 1913; «Чорна Індія», 1930; «Плесом Амазонки», «Діти капітана Гранта», оповідання «Шансельор» К.; Л., 1923), нім. (Г. Гайне, Ф. Шіллера), норвез. (драма Г. Ібсена «Будівничий Сольнес», Коломия, 1910), польс. (М. Конопніцької) письменників. Збирав фольклор на Галичині та Гуцульщині, з цього приводу листувався 1907–23 з В. Гнатюком, надсилаючи матеріали. Понад 140 записів К. із нар. демонології вміщено у 33–34-му т. «Етноґрафічного збірника» (1912), у 35-му (1919) – понад 10 колядок і щедрівок; частину фольклор. записів опубл. у вид. «Матеріяли до української етнольоґії» (1919, т. 19–20; усі – Львів), «Історичні пісні» (1961), «Колядки та щедрівки» (1965), «Співанки-хроніки» (1972), «Казки про тварин» (1976; усі – Київ). Унік. колекція К. (бл. 10 тис. томів) – нумізмат. і філателіст. зб., архів і художні картини загинули 1944. Одну з вулиць Косова 2001 названо ім’ям К., встановлено мемор. дошки на будинку, де він жив, та на фасаді школи, де працював.

Літ.: Погребенник Ф. Наш земляк – перекладач «Демона» // Вільне життя. 1964, 18 груд.; Чайковський І. Мирослав Капій // Естафета. 1970. Ч. 1; Арсенич П., Пелипейко І. Дослідники та краєзнавці Гуцульщини. Косів, 2002; Качкан В. Із забуття – на царину рідної культури // Качкан В. Хай святиться ім’я твоє. Т. 10. Ів.-Ф., 2007.

П. І. Арсенич