Капітал - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Капітал

КАПІТА́Л (нім. Kapital, франц. capital, від лат. capitalis – головний) – сукупність ресурсів, факторів виробництва й обігу, необхідних для створення та реалізації товарів і послуг; матеріальні ресурси або інші цінності (кошти), накопичені у результаті виробничої чи комерційної діяльності; гроші, інвестовані в активи, що приносять дохід. К. виникає як результат накопичення і вироб-ва. У процесі відтворення він послідовно набуває грош. (перетворення грошей у товари), вироб. (виготовлення товарів), товар. (перетворення товарів у гроші) форм, сукупність яких становить пром. К. (від нього відокремлюють капітал торговельний і банківський). К. дає можливість виробляти споживчі блага, але є проміж. продуктом для поч. нових вироб. циклів. Процеси накопичення та формування К. значно впливають на розвиток нац. вироб-ва. Існує багато різновидів К., які можуть доповнювати один одного, а також критеріїв його класифікації. Так, залежно від джерел фінансування розрізняють влас., позичк. і залучений К.; за способом перенесення вартості – осн. і оборот.; за формою власності – акціонерний капітал, держ., приват. (індивід.), спіл., пайовий; за випуском та сплатою – номінал. (оголошений), випущений, оплачений, неоплачений; за відповідністю правовим нормам – легал. (контролюється органами держ. упр. і сусп-вом) та нелегал.; за характером використання власниками – споживаний (з часом втрачає функції К.) і накопичуваний; за формою надходження у процесі кругообігу – грошовий капітал, вироб. і товар.; за характером використання у госп. процесі – працюючий та непрацюючий («мертвий»); за метою використання – інвестиц. й інновац.; за формами інвестування – фінанс., матеріал., нематеріал.; залежно від джерел надходження коштів – нац. (вітчизн.) й іноз.; залежно від суб’єктів – венчурний капітал і банків. тощо. Уперше спробу проаналізувати К. зробив Аристотель, сам термін (у сучас. розумінні) запровадив у наук. обіг бл. 1770 А.-Р. Тюрґо. У подальшому представники різних наук. шкіл тлумачили його по-різному, зокрема класик екон. теорії А. Сміт вважав К. лише накопичений у результаті праці запас речей (засоби та знаряддя праці, одяг, їжа та ін.) або грошей, признач. для подальшого вироб-ва й отримання доходу (також виокремив осн. і оборот. К.). Д. Рікардо й А. Маршалл зараховували до К. передумови й засоби вироб-ва, Е. Бем-Баверк – сукупність проміж. продуктів, створених на кожному етапі вироб. циклу. Аналог. підходи присутні й у сучас. екон. науці (П. Самуельсон). К. Маркс розглядав К. як категорію соц. характеру, певні відносини між різними прошарками сусп-ва. На його думку, здатність грошей створювати додатк. вартість перетворює їх на К. (вартість, що приносить додатк. вартість). При цьому додатк. вартість виникає тільки завдяки праці найманих робітників, а власник грошей, який отримує цю вартість, є капіталістом. Визнаючи, що капіталізм протягом відносно короткого часу створив потужні продуктивні сили, К. Маркс водночас наголошував, що у силу притаман. йому нездолан. суперечностей капіталіст. лад повинен поступитися соціалістичному. Нині, в умовах інформаційного суспільства, визначал. стає інтелектуал. К. у вигляді інформації в усіх її проявах (освіта, знання, наук. праця тощо). Разом із тим змінюються і відносини власності: якщо раніше К. можна було сприймати фізично (у конкретно-речовому вигляді), то в інформ. сусп-ві більша його частина існує у формі абстракт. одиниць (мільйони або мільярди грош. одиниць). Власність на засоби праці поступово втрачає визначал. місце, хоча реалізувати інтелектуал. надбання як К. без наявності конкретно-речових засобів (напр., грошей), як правило, неможливо.

Літ.: Смит А. Исследования о природе и причинах богатства народов / Пер. с англ. Москва, 1962; Макконнел К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика / Пер. с англ. К., 1993; Ніколенко Ю. В. Основи економічної теорії: Підруч. К., 2003.

М. Г. Чумаченко

Стаття оновлена: 2012