Капіталізм - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Капіталізм

КАПІТАЛІ́ЗМ (від капітал) – соціально-економічна система, за якої засоби виробництва (земля, підприємства) належать приватним особам і використовуються для отримання прибутку їхніми власниками. У марксист. екон. теорії К. розглядають як останній експлуататор. лад, базований на приват. власності на засоби вироб-ва і найманій праці, яку експлуатують капіталісти. До осн. ознак К. також належать: свобода підприємництва та вибору, ринк. система і вільна конкуренція, важлива роль прибутку, обмежена роль держави. Поняття «К.» утвердилося у 2-й пол. 19 ст. завдяки працям К. Маркса, у яких його співвіднесено з вільним підприємництвом, стихією ринку, жорсткою конкуренцією. У 2-й пол. 20 ст. набули поширення теорії трансформації (перетворення) К. Так, теорія нар. капіталізму, що виникла у 1950-х pp. у США (А. Берлі, М. Наддер, С. Чейз, Дж.-М. Кларк, М. Сальвадорі та ін.), має три складові частини: демократизація капіталу, або дифузія власності (сучас. К. властива різноманітність форм власності: індивід., акц., монополіст., держ., провідна серед них – акц.); управлін. менеджер. революція (з розвитком акц. т-в влада капіталістів-власників слабшає, її замінює влада найманих управлінців – менеджерів, які є довіреними особами народу і послуговуються не мотивами прибутку, а сусп. інтересами); революція у доходах (у розвинутих капіталіст. країнах відбувся принцип. переворот у розподілі нац. доходу, суть якого полягає у поступ. зближенні доходів різних верств капіталіст. сусп-ва). Згідно з концепцією колектив. К. (Г. Мінз та А. Берлі), сучасні великі корпорації, де працюють тисячі робітників і службовців, використовують мільярди доларів капіталу, виробляють товари масового споживання, які продають мільйонам споживачів, перестали навіть віддалено відповідати як старій юрид. моделі власності, так і екон. моделі конкурент. ринку, бути автоном. щодо сусп-ва, перетворилися у соц. ін-т, соц. силу, що забезпечує розв’язання сусп. проблем. Саме на цьому підґрунті в 1960–70-х pp. сформувалася концепція соц. відповідальності корпорацій перед сусп-вом. Прихильники концепції соц. партнерства (Р. Арон, Е. Гауглер, Д. Ґелбрейт) стверджують, що у сучас. капіталіст. сусп-ві внаслідок розвитку НТП, посилення екон. та соц. ролі держави, зростання кількості великих корпорацій докорінно змінилося становище робітників, зникли класові суперечності й конфлікти. Матеріал. підставою соц. партнерства є розширення участі робітників у капіталіст. власності й прибутках. Посилення втручання держави в екон. життя, зростання її ролі у вирішенні соц. проблем спричинили появу майже аналіт. теорій плюраліст. економіки, планового капіталізму, держави достатку, сусп-ва високого масового споживання тощо. Нині К. дедалі частіше розглядають як змішану систему вільного підприємництва, екон. контроль в якій забезпечують сусп-во та приватні ін-ти. Розрізняють три осн. варіанти змішаної економіки: консерватив., ліберал., соціал-реформістський. Консерватив. варіант передбачає обмежене втручання держави в макроекон. процеси з метою створення умов для розвитку приват. сектора та ринк. важелів саморегулювання, ліберал. – проведення важливих інституц. і соц. реформ, рац. взаємодію приват. і держ. секторів економіки, впровадження системи нац. планування, здійснення поступ. соціалізації капіталіст. економіки. Найвідоміші представники цієї моделі – Д. Ґелбрейт та Р. Ґейлброннер. На думку соціал-реформістів, змішана економіка є екон. основою демократ. соціалізму (сусп. ладу, що поєднує ефективне вироб-во зі справедливим розподілом), у межах якого співіснують дві екон. системи: К. і соціалізм. Осн. функції держави змішаної економіки полягають у перерозподілі доходів з метою забезпечення сусп. добробуту та плановому регулюванні сусп. вироб-ва. Така система за своєю суттю є розподільчою, на відміну від соц.-ринк., коли держава забезпечує рац. функціонування вироб-ва шляхом посилення його конкурентності. Влас. теор.-екон. концепції (нац. і міжнар.) соціал-демократи не мають. Вони пристосовують сучасні екон. теорії для розв’язування конкрет. соц.-екон. проблем. Виникнення змішаної економіки зумовлюють недосконалість і неспроможність ринк. механізму до саморегулювання на основі дії природ. законів та загострення соц.-екон. суперечностей; необхідність задоволення зростаючих сусп. потреб в умовах підвищення сусп. характеру продуктив. сил і економічно обґрунтов. одержавлення вироб-ва, розподілу, обміну, споживання; збереження та захисту довкілля. Вирішення цих проблем спричинило еволюцію саморегульов. механізму в змішаний механізм господарювання, в якому зростають екон., а згодом і соц. функції держави, що починає активніше регулювати сусп. вироб-во.

В. А. Ребкало, В. М. Козаков

Стаття оновлена: 2012