Капка Дмитро Леонтійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Капка Дмитро Леонтійович

КА́ПКА Дмитро Леонтійович (справж. – Капкунов; 26. 10(07. 11). 1898, Київ – 24. 10. 1977, там само) – актор. Засл. діяч мист-в УРСР (1957). Учасник воєн. дій 1918–20. Навч. на екран. відділ. Вищих кінокурсів у Варшаві (1921–22). Працював у дипломат. представництві УСРР у Варшаві (1922–24), співав у хорі «Думка» (1924–25; Київ). 1924–64 (за винятком 1930-х рр.) знімався в кіно, зіграв понад 100 ролей. К. – майстер епізод. ролей, феноменально відчував природу нар. гумору. Увага до люд. психології допомагала йому створювати виразні й переконливі комед. та драм. образи.

Ролі: Сміт («Підозрілий багаж», реж. Г. Грічер-Черіковер), Пасажир («Міс Менд», реж. Ф. Оцеп, Б. Барнет; обидва – 1926), Завгосп Лушпайсиндикату («Вася-реформатор»), Продавець іграшок («Ягідка кохання»; обидва – 1926), Пасажир («Сумка дипкур’єра», 1927; усі – реж. О. Довженко), Матня («Микола Джеря», 1927, реж. Й. Рона, М. Терещенко), Бригадир («Багата наречена», 1938, реж. І. Пир’єв), Чорт, Бурсак, Дідок («Сорочинський ярмарок», 1939, реж. М. Екк), Кожух («Богдан Хмельницький», 1941, реж. І. Савченко), Матрос Свистунов («У далекому плаванні», 1945, реж. В. Браун), Священик («Тарас Шевченко», 1951, реж. І. Савченко, О. Алов, В. Наумов), Дід Сашко («Тихий Дон», 1957, реж. С. Герасимов), Ткач («Вечори на хуторі біля Диканьки», 1961, реж. О. Роу), Дід Оверко («Вій», 1967, реж. К. Єршов, Г. Кропачов), Дяк-оповідач («Пропала грамота», 1972, реж. Б. Івченко).

Літ.: Жукова А. Сто ролей Капки // Сов. экран. 1966. № 13.

В. М. Войтенко

Стаття оновлена: 2012