Каплан Еммануїл Натанович — Енциклопедія Сучасної України

Каплан Еммануїл Натанович

КАПЛА́Н Еммануїл Натанович (20. 05. 1921, м. Маріуполь, нині Донец. обл. – 14. 08. 1995, Київ) – фахівець у галузі радіотехніки. Д-р тех. н. (1971), проф. (1988). Закін. Київ. політех. ін-т (1946). Відтоді працював на оборон. підпр-вах у Києві, зокрема 1957–88 – у НДІ «Квант»: від 1962 – нач. відділу антенно-фідер. пристроїв; 1988–95 – у НДІ нових фіз. і приклад. проблем (Київ). Зробив знач. внесок у розвиток теорії електр. міцності надвисокочастот. пристроїв. Брав участь у розробленні й впровадженні (вперше в СРСР) корабел. систем із фазованими антен. решітками. Осн. наук. праці закритого характеру.

Пр.: Некоторые характеристики сверхвысокочастотного разряда в плоскости волновода // Вопр. спец. радиоэлектроники. 1961. Вып. 15; Возбуждение апертуры ФАР, состоящей из подрешеток // Вопр. кораблестроения. Сер. Радиолокация. 1982. Вып. 31 (співавт.); Применение методов ближнего поля для определения диаграммы направленности системы «антенна–препятствие» // Там само. 1983. Вып. 40 (співавт.).

Б. О. Бєлінський

Статтю оновлено: 2012

Покликання на статтю
Б. О. Бєлінський . Каплан Еммануїл Натанович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=9441 (дата звернення: 13.04.2021)