Каплан Юрій Григорович

КАПЛА́Н Юрій Григорович (28. 05. 1937, м. Коростень Житомир. обл. — 12. 07. 2009, Київ) — поет, публіцист, громадський діяч, редактор і видавець. Член НСПУ (1993–2003), Укр. ПЕН-клубу (1996). Літ. премія ім. В. Винниченка (1997). Закін. електротех. факультет Київ. політех. інституту (1959, був учасником літ. студії при ньому, кер. А. Ривлін). Працював нач. високовольт. лаб. Старобешів. ДРЕС (Сталін., нині Донец. обл., 1960-і рр.). Учасник літ. студії при г. «Комсомолец Донбасса» (м. Сталіно), кер. якої був Є. Лентюк. Після повернення до Києва відвідував студію «Молодь», якою керував Д. Білоус; колегами К. були М. Вінграновський, Б. Мозолевський, В. Забаштанський; 1964 приєднався В. Стус, із яким К. познайомився 1961, і давнє знайомство переросло у дружбу. Писав російською мовою. Після написання поеми «Бабий Яр» у К. почалися конфлікти з владою. Потрапив під нагляд КДБ після виходу першої зб. «Обжигающий ветер» (К., 1969), тривалий час його твори не друкували. На поч. 1990-х рр. був одним з ініціаторів створення євр. громади Києва, відродження культур. традицій євр. народу. Засн. літ. премії «Треті ворота», засн. і ред. щоріч. альманаху поезії «Юрьев День». 2003 виключ. зі складу НСПУ за критику кер-ва. 2005 з однодумцями створив, 2007–09 очолював Всеукр. творчу спілку «Конгрес літераторів України» та був шеф-ред. її г. «Література та життя» — «Литература и жизнь». На честь дружини 2007 заснував літ. Мялков. премію за кращу добірку лірич. поезій. Співзасн. щоріч. Міжнар. фестивалю літ-ри та культури «Слов’ян. традиції» (2009, м. Щолкіне АР Крим). У творчості поета переважає філос. та інтимна лірика. Автор поет. зб. «Общая тетрадь» (1990), «Беглый звук» (1992), «Неровный стык тысячелетий» (1996; усі — Київ), «Апрельский снегопад» (К.; Реґенсбурґ, 1997), «Поля тяготения» (1998), «Вирус любви» (2001), «Ночной сторож», «Времени рваный ритм» (усі — Київ), «Створки моллюска» (Ґельзенкірхен; усі — 2002), «Петитом птиц» (2004), «Юрковиця», «Время приревновав» (обидві — 2010); а також творів для дітей — «Анкины игрушки», «Котенок Шульц» (обидва — 1995), «Как Анка в детский сад ходила», «Тельняшечка» (обидва — 1996; усі — Київ). Подорожував і виступав у США, Німеччині, Ізраїлі, РФ, Чехії. Друкував спогади про сучасників, вів цикл програм на укр. радіо. Трагічно загинув.

Завантажити статтю