Капуцини - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Капуцини

КАПУЦИ́НИ (від італ. cappuccio – каптур) – католицький чернечий орден. Виник 1525 в Італії як відгалуження ордену францисканців. Ін. назва – Орден братів менших капуцинів. Мета діяльності – повернення до заповідей св. Франциска Ассізького, тобто пропагування бідності, простоти і суворості життя. К. намагаються бути братами і слугами тих, кому вони служать, а тому за безпосередність, доступність і жертовність їх ще називають «братами людей». 1528 Папа Климент VІІ дозволив К. носити рясу із гострокут. каптуром (на честь і за прикладом св. Франциска Ассізького) та бороду, згодом зовн. атрибутами стали також мотузяний пояс із вузлом, що символізує непорушність чернечих обітниць, та сандалі на босі ноги. Як незалеж. орден існує від 1619. К. активно захищають духовну владу Папи Римського у катол. Церкві, займаються місіонерством. У серед. 18 ст. вони служили у більшості християн. країн, а їхня кількість перевищувала 30 тис. осіб. Нині діють майже у 100 країнах (понад 1800 спільнот, бл. 11 тис. братів). Перший монастир К. на укр. землях засн. 1709 у Львові. До кін. 18 ст. на тер. сучас. України постало 16 монастирів Руської (Волин.) Кустодії, що входила до Польс. провінції. 1796–1808 на Волині існувала самостійна Руська (укр.) провінція, ліквідована рос. владою, від 1785 функціонувала Галиц. провінція, монастирі якої закрито після приєднання Зх. України до УРСР. 1988 орден відроджений в Україні. Від 1995 діє укр. Кустодія св. Антонія (на той час – 9 братів та 4 осередки), яка 2004 піднесена до рангу віце-провінції України та РФ (6 монастирів в Україні та 1 – у РФ) у складі Краків. провінції (Польща).

О. Н. Саган

Стаття оновлена: 2012