Капчинський Михайло Якович
Визначення і загальна характеристика
КАПЧИ́НСЬКИЙ Михайло Якович (1889, за ін. даними — 1890, м. Біла Церква, нині Київ. обл. — 1981, Москва) — кінорежисер, організатор кіновиробництва. Закін. історико-філол. факультет Університету св. Володимира у Києві (1912), економіко-політ. факультет Комуніст. університету ім. Артема (Харків, 1923). Учасник 1-ї світової війни. Під час воєн. дій 1918–20 служив політпрацівником, у Червоній армії, працював у Бессараб. рад. уряді. Заст. голови Одес. губерн. політпросвіти, очолював кіновідділ в Одесі. Директор Об’єдн. (Одес. і Ялтин.) кінофабрики ВУФКУ (1922–25), 1-ї кінофабрики «Держкіно» (Москва, 1925–26); на студії «Українфільм» (Київ, 1927–35). У 1930-х рр. неодноразово був заарешт. за звинуваченнями у троцькізмі та фінанс. зловживаннях, виключався та поновлювався в партії. Обіймав посаду реж. 1-ї категорії студії «Моснаукфільм» (1939–53), де створив низку наук.-популяр. фільмів. 2 лютого 1953 знову заарешт., 1954 засудж. до позбавлення волі на 1,5 р. Реабіліт. 1957. Поставив кінокартини: «Від темряви до світла», «Шведський сірник» за оповіданнями А. Чехова (обидві — 1922), «Потоки» (автор сценарію), «Магнітна аномалія» (обидві — 1923), «Кафе Фанконі» (1927), «Леся», «Греблю прорвано» (1928), «Біла смерть» (1935, автор сценарію, заборон. до показу), «Остання ніч» (1935). Забезпечував зйомки стрічки С. Ейзенштейна «Броненосець “Потьомкін”» (1925).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
