Капчинський Михайло Якович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Капчинський Михайло Якович

КАПЧИ́НСЬКИЙ Михайло Якович (1889, за ін. даними – 1890, м. Біла Церква, нині Київ. обл. – 1981, Москва) – кінорежисер, організатор кіновиробництва. Закін. історико-філол. ф-т Ун-ту св. Володимира у Києві (1912), економіко-політ. ф-т Комуніст. ун-ту ім. Артема (Харків, 1923). Учасник 1-ї світ. війни. Під час воєн. дій 1918–20 служив політпрацівником, у Червоній армії, працював у Бессараб. рад. уряді. Заст. голови Одес. губерн. політпросвіти, очолював кіновідділ в Одесі. Дир. Об’єдн. (Одес. і Ялтин.) кінофабрики ВУФКУ (1922–25), 1-ї кінофабрики «Держкіно» (Москва, 1925–26); на студії «Українфільм» (Київ, 1927–35). У 1930-х рр. неодноразово був заарешт. за звинуваченнями у троцькізмі та фінанс. зловживаннях, виключався та поновлювався в партії. Обіймав посаду реж. 1-ї категорії студії «Моснаукфільм» (1939–53), де створив низку наук.-популяр. фільмів. 2 лютого 1953 знову заарешт., 1954 засудж. до позбавлення волі на 1,5 р. Реабіліт. 1957. Поставив кінокартини: «Від темряви до світла», «Шведський сірник» за оповіданнями А. Чехова (обидві – 1922), «Потоки» (автор сценарію), «Магнітна аномалія» (обидві – 1923), «Кафе Фанконі» (1927), «Леся», «Греблю прорвано» (1928), «Біла смерть» (1935, автор сценарію, заборон. до показу), «Остання ніч» (1935). Забезпечував зйомки стрічки С. Ейзенштейна «Броненосець “Потьомкін”» (1925).

Літ.: Кино и время. Режиссеры советского художественного кино. Москва, 1963. Вып. 3; Капчинський М. Біля Чорного моря. Спогади // KINO-KOЛО. 2003. № 17–18; Морозов Ю., Дерев’янко Т. Єврейські кінематографісти в Україні. 1910–1945 роки. К., 2004; Капчинский О. Михаил Капчинский: штрихи к портрету // Юго-Запад. Одессика. 2008. № 6.

В. М. Войтенко, В. А. Савченко

Стаття оновлена: 2012