Карабі-Яйла - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Карабі-Яйла

КАРАБІ́-ЯЙЛА́ – 1) гірський масив у східній частині Головного пасма Кримських гір, на північному сході від Довгоруківської яйли. Пл. 113 км2. Виділяють нижній (хвилясте плато вис. 800–1100 м) і верх. (плескатий гір. масив Каратау з найвищою точкою яйли – г. Тайкоба, 1258 м) ступені поверхні. Пд. схил К.-я. крутий, подекуди прямовисний, пн. – відносно пологий. Складається з вапняків. Характерні карст. форми рельєфу – карри, карст. лійки, улоговини. Багато печер і шахт (зокрема Солдатська, Молодіжна, Гвоздецького). Численні джерела. На К.-я. бере початок р. Біюк-Карасу. Рослинність лучна. Лісів майже не залишилося, лише на пн. схилі Каратау – значний масив букового лісу. Частина К.-я. входить до складу ботан. заказника заг.-держ. значення з однойм. назвою; 2) ботанічний заказник загальнодержавного значення (від 1978). Знаходиться у Білогір. р-ні АР Крим, на тер. Новокленів. лісництва. Перебуває у віданні Білогір. ліс. госп-ва. Пл. 491 га. Охороняється унікал. урочище на нижньому плато однойм. гір. масиву Гол. пасма Крим. гір зі значною кількістю карст. лійок та улоговин. Переважають ксерофітні гір. лучно-степ. угруповання із залишками букових лісів, штуч. насадженнями сосни кримської. Флора налічує понад 500 видів, з яких бл. 30 крим. ендеміків, 50 лікар. рослин. До Червоної книги України занес. 18 видів рослин, зокрема тис ягідний, ковила Лессінґа, півонія вузьколиста, асфоделіна жовта, еремур і сон кримські, роговик Біберштейна (т. зв. кримський едельвейс).

Літ.: Ена В. Г., Ена Ал. В., Ена Ан. В. Краткий географический словарь Крыма. Сф., 2011.

О. В. Єна, А. В. Єна

Стаття оновлена: 2012