КАРАБЧЕ́ВСЬКИЙ Микола Платонович (29. 11(11. 12). 1851, Миколаїв — 22. 11. 1925, Рим) — право­знавець, письмен­ник. Закін. Микол. реал. гімназію (1868), юрид. факультет С.-Петербур. університету (1875) зі ступ. канд. права. Від­тоді працював у С.-Петербур. окруж. суд. палаті: від 1879 — присяж. повіреним, від 1913 — головою ради присяж. повірених. Пере­бував 1869–1905 під на­глядом поліції. Брав участь у колектив. акціях протесту проти карал. політики цар. уряду, багатьох резонанс. суд. процесах кін. 19 — поч. 20 ст., зокрема 1913 очолював захист у Бейліса справі. Один із засн. г. «Право» (1898–1917). Ред. ж. «Юрист» (1902–05). Спів­засн. Всерос. спілки адвокатів (1905). Спів­працював із «Вестником Европы», ж. «Рус­ское богатство». Постулював себе поза політ. впливами. Після більшов. пере­вороту 1917, ді­йшовши висновку, що Росії потрібна кон­ституц. монархія, емігрував до Італії. Друкувався від 1889. Автор роману «Господин Арсков» (1893; про молодого інженера, який не зміг виправдати свого існува­н­ня), зб. поезій, оповідань, віршів у прозі «Приподнятая завеса» (1905; обидва — С.-Петербург), книги спо­стережень «Мирные плен­ники: В курортном плену у немцев» (Петро­град, 1915); мемуарів «Что глаза мои видели в детстве» і «Революция в Рос­сии» (обидві — Берлін, 1921), у яких звинуватив рос. інтелігенцію в тому, що допустила знище­н­ня імперії; драми «Потемкин» (Милан, 1921). Видав збірник промов, статей, нарисів на право­знавчі теми «Речи» (С.-Петербург, 1901; 1902; Петро­град; Москва, 1916), «Около правосудия» (С.-Петербург, 1908; Тула, 2001). Товаришував із В. Короленком, був зна­йомий з А. Чеховим, Л. Толстим.