Кара-Васильєва Тетяна Валеріївна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кара-Васильєва Тетяна Валеріївна

КА́РА-ВАСИ́ЛЬЄВА Тетяна Валеріївна (27. 10. 1941, Київ) – мистецтвознавець. Дружина Ю. Ярмиша. Д-р мистецтвознавства (1994), чл.-кор. НАМУ (2001), засл. діяч мист-в України (2007), проф. (2011). Премії ім. Д. Щербаківського (1994), П. Білецького (2006), Ф. Колесси (2007). Нац. премія України ім. Т. Шевченка (2012). Чл. НСХУ (1980), НСМНМУ (1990). Закін. Київ. худож. ін-т (1966; викл. П. Білецький, Л. Міляєва). Працює від 1976 в ІМФЕ НАНУ (Київ): від 1990 – зав. сектору нар. мист-ва, 2005 – зав. відділу декор. мист-ва. Наук. дослідж.: теорія та практика укр. нар. мист-ва, зокрема вивчення церк. шитва України, його іконографії, стилістики, худож. особливостей, історії укр. вишивки. Уклала посібники «Учитесь вышивать» (1988, співавт.), «Українська сорочка» (1994), «Українська народна вишивка» (1995, співавт.), «Український рушник» (1997), «Український килим» (1998), «Українська вишивка» (2002; 2006, співавт.; усі – Київ). Співавторка істор.-етногр. дослідж. «Поділля» (1994), «Холмщина і Підляшшя» (1997), «Українці» (1999), «Україна – козацька держава» (2005; усі – Київ), «Пути и перепутья» (Москва, 1995; 2001), «Незмінні Карпати» (Нью-Йорк, 1995), «Українське бароко: типологія і специфіка» (Х., 2004). Авторка низки статей у кн. «Історія українського мистецтва» (К., 2005, т. 5), «Історія декоративного мистецтва України» (К., 2007–11; т. 1–4) та ЕСУ.

Пр.: Полтавська народна вишивка. К., 1983; Творці дивосвіту. К., 1984; Сучасна українська вишивка. К., 1986; Українська вишивка. К., 1993; Літургійне шитво України ХVІІ–ХVІІІ ст. Іконографія, типологія, стилістика. Л., 1996; Шедеври церковного шитва України Х–ХХ століття. К., 2000; Декоративне мистецтво України ХХ століття. В пошуках великого стилю. К., 2005 (співавт.); Історія української вишивки. К., 2008; Відроджені шедеври. К., 2009 (співавт.).

Літ.: Тетяна Кара-Васильєва: Бібліогр. покажч. К., 2002; Іванченко Ю. Наукова нива Тетяни Кари-Васильєвої // Мист. обрії’2003: Альм. К., 2004.

Л. Є. Жоголь

Стаття оновлена: 2012