Карагічев Борис Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Карагічев Борис Васильович

КАРА́ГІЧЕВ Борис Васильович (Карагичев Борис Васильевич; 12(24). 09. 1879, м. Грозний, нині Чечня, РФ – 26. 11. 1946, Москва) – російський композитор, педагог, музичний критик. Закін. Моск. консерваторію (1908; викл. С. Танєєв). Від 1913 – викл., від 1919 – проф. Саратов. консерваторії (РФ). 1922–31 – проф. Азерб. консерваторії, де організував класи спец. гармонії, контрапункту, фуги та муз. форм. Водночас був головою Ком-ту зі збирання та вивчення тюрк. нар. музики (обидва – Баку). Зробив значний внесок у розвиток азерб. нац. профес. культури. Від 1931 – у Москві, де 1932–40 викладав у Муз. технікумі ім. Гнесіних. Збирав, вивчав й опрацьовував муз. фольклор народів СРСР. У творчості розвивав традиції рос. класич. музики. У творах переважає нар.-пісенна тематика (оркестр. сюїти – «Схід», 1942; «Україна», 1944; 5-й Струн. квартет на тему укр. нар. пісні та ін.). Більшість творів К. збереглася у рукописах, зокрема опера «Казка про Попа і наймита його Балду» (власне лібрето за однойм. казкою О. Пушкіна). Як муз. критик друкувався у ж. «Музыка» (1911) та ін. Серед учнів – композитори Н. Дарницька, А. Зейналли.

Ф. Ґ. Туранли

Стаття оновлена: 2012