Кара-Дмитрієв Дмитро Лазарович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кара-Дмитрієв Дмитро Лазарович

КА́РА-ДМИ́ТРІЄВ Дмитро Лазарович (Кара-Дмитриев Дмитрий Лазаревич; 08(20). 01. 1888, станиця Єсентуцька, нині Ставроп. край, РФ – 02. 05. 1972, Москва) – російський актор, артист естради. Засл. арт. РСФРР (1934). Учасник 1-ї світ. війни. Закін. юрид. ф-т Новорос. ун-ту в Одесі (1918). Працював статистом Одес. драм. театру (1905–08); у театрах Одеси, Бендер, Тирасполя (обидва – нині Молдова), Аккермана (нині м. Білгород-Дністровський Одес. обл.); трупах М. Собольщикова-Самаріна (1917–20), Б. Глаголіна (1921); в Одес. Червоноармій. театрі рев. сатири (1920–22); Харків. театрі М. Синельникова (1922–24); Театрі сатири (1924–59); викладав майстерність актора на відділ. клоунади в Технікумі цирк. мист-ва (1928–32; обидва – Москва). Виступав як розповідач, куплетист, муз. ексцентрик, грав на банджо, духових інструментах, ксилофоні, барабані, пилі. У творчості сатиру і гумор поєднував із лірикою та патетикою. Естрад. номерам властиві ексцентризм, музичність, гостре почуття ритму.

Ролі: Земляника («Ревізор» М. Гоголя), Фріц («Канцлер і слюсар» А. Луначарського), Яків («Чужа дитина» В. Шкваркіна), Барабаш («114-а стаття» В. Ардонова, Л. Нікуліна, 1926), Містер Понт Кіч («Баня» В. Маяковського), Ходжа Насреддін («Веселий грішник» Л. Соловйова, В. Вітковича), Махунхіна («Острів миру» Є. Петрова), Лебединцев, Дато («Джентльмен», «Зрада» О. Сумбатова-Южина), Сбрігані («Пан де Турсоньяк» Ж.-Б. Мольєра); у кіно – Бандит («Стаття 123», 1925, реж. М. Вернер), Шеф агентів («Привид, який не повертається», 1929, реж. А. Ромм), Годинникар («Горизонт», 1932, реж. Л. Кулешов), Бістаєв («Чотири візити Самуеля Вульфа», 1934, реж. О. Столпер), Офіціант («Чемпіон світу», 1954, реж. В. Гончуков), Слуга («Княжна Мері», 1955, реж. І. Анненський), Потєхін («У нашому місті», 1959, реж. Л. Дурасов).

Літ.: Краснянский Э. Встречи в пути. 1967; Уварова Е. Эстрадный театр: миниатюры, обозрения, мюзик-холлы. 1984 (обидві – Москва).

В. К. Чумаченко

Стаття оновлена: 2012