Каракульська порода овець - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Каракульська порода овець

КАРА́КУЛЬСЬКА ПОРО́ДА ОВЕ́ЦЬ – порода овець смушково-молочного напряму. Є найдавнішою у світі. Виведена в Серед. Азії у 10 ст. Належить до грубововн. жирнохвостих порід овець. Осн. продукцією каракул. овець є смушк. сировина, одержувана з ягнят, забитих у віці 1–3 дні. Тварини добре пристосовані до добових коливань т-ри, витримують спрагу, здатні відкладати жир на хвості (до 12 кг), погано адаптуються до стійлового утримання, вологих пасовищ, мають невисоку плодючість (100–105 %). Вівці каракул. породи середні за розміром. Жива маса баранів становить 70–90 кг, вівцематок – 40–50 кг. Вовна груба, косичної будови, м’яка, складається з тонкої й серед. товщини ості, великої кількості пуху і перехідних волокон. Серед. настриг вовни 2,5–3,0 кг. Смушки можуть мати чорне (найпоширеніше), сіре, коричневе та ін. забарвлення. Гол. особливості смушків – цінні форма і тип завитка, якість та довжина вовни, товщина міздрі. В Україні К. п. о. почали розводити на поч. 19 ст. переважно на тер. сучас. Одес., Херсон., Чернів. і Хмельн. обл. Соковитіша рослинність, менша кількість моціону та ін. чинники зумовлюють нижчу якість каракулю порівняно з Серед. Азією. У зх. регіоні України під впливом природно-клімат., соц. і екон. умов сформувалася своєрідна популяція каракул. овець міцної конституції з плоским і ребристим смушк. типами та високою молочністю (80–100 кг товар. молока за період). Унаслідок цілеспрямов. добору створ. асканій. тип багатоплід. каракул. овець. Використання цього типу підвищує багатоплідність місц. тварин на 11–19 % при збереженні високих якостей смушку. 2009 створ. і затв. Мін-вом аграр. політики України асканій. каракул. породу з 3-ма регіонал. типами (2 асканій. і 1 буковин.). Осн. особливості тварин цієї породи: висока плодючість (130–140 %), вироб-во тонкоміздр. смушків 1-го сорту 60–75 %, товар. молока від вівцематки – 100–120 кг (або 25–30 кг бринзи). Найцінніший генофонд асканій. каракул. овець України зосереджено на племзаводах і племрепродукторах Херсон., Одес. та Чернів. обл.

Т. О. Черномиз, О. Б. Лесик, М. В. Похивка

Стаття оновлена: 2012