Криза енергетична - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Криза енергетична

КРИ́ЗА ЕНЕРГЕТИ́ЧНА – загострення становища в еко­номіці внаслідок перевищення попиту на енергоносії над пропозицією (див. також Економічна криза). Зумовлюється фіз. де­фіцитом паливно-енергет. ресурсів, політ., інвестиц., логістич., ціновими факторами або, найчастіше, їхньою сукупністю. Особливо вразливі з точки зору К. е. нафтогаз. ресурси у зв’яз­ку з прогнозов. їхньою вичерпністю. Крім того, за наяв. запасами вони є пріоритетом відносно невеликої кількості країн, тому на рівні міжнар. відносин проблема доступу до них стала однією з ключових упродовж остан. десятиліть. У склад. переплетенні цих інтересів драматично змінюються ціни на ці ресурси.

Характер. прикладом впливу політ. чинників і дефіциту влас. енергоносіїв на розгортання К. е. стала Німеччина напередодні та упродовж 2-ї світ. війни та Пд.-Афр. Респ. в умовах її екон. блокади у 2-й пол. 20 ст. Для її подолання ці країни запровадили вироб-во синтет. рідких палив. Класич. приклад світ. К. е. – міжнар. ситуація в економіці після арабо-ізраїл. війни 1973. У результаті відносно невеликих обмежень на видобуток та експорт нафти з боку араб. країн її вартість зросла в 4–5 разів. Починаючи від 1949 барель (160 л) сирої нафти коштував бл. 1,90 дол. США, після війни – понад 11 дол. США. Екон. ситуацію за наслідками 1-ї світ. К. е. навіть у США вважали найбільш проблематичною, з якою будь-коли доводилося стикатися цій країні. У США через дефіцит нафти були введені ліміти на опалення установ, житл. будинків і шкіл, а її використання в цілому стали нормувати.

Більшість компаній перейшла на використання вугілля. Вугіл. ресурси розподілені майже рівномірно між осн. регіонами та країнами світу, тому на міждерж. рівні практично не виникають напруження щодо доступу до них. Це забезпечує відносну стабільність цінових показників цього палива. Ще без­печнішими щодо незалежності від міжнар. кон’юнктури є Енергії джерела альтернативні. На 1-у світ. К. е. країни з ринк. економікою відреагували вже зазначеною економією, а деякі з них – і розробленням стратегії нац. споживання енергії. 1979 внаслідок іран. революції й ірако-іран. війни виникла 2-а К. е. Тоді ціна бареля нафти досягла 30–40 дол. США. Розвинені краї­ни почали розробляти перспек­тивні програми раціоналізації споживання енергії, що дозволило подолати домінуючу до цього пропорційну залежність між темпами екон. зростання та темпами енергоспоживання. Саме у цей період визначено найбільш заг. системні підходи до розв’язання проблем, обумовлених К. е. Усвідомлення уря­дами багатьох країн значимості енергетики для розвитку економіки та сусп-ва призвело до появи концепції «енергет. безпеки» (під такою назвою 1987 була підготовлена доповідь пре­зидентові США мін-вом енергетики). Однією з найважливіших її складових визначено диверсифікацію постачання енер­горесурсів та енергозбереження. У розвинених країнах також реалізують програми розвитку альтернатив. джерел енергії. Нині енергет. безпека має ключове значення для нац. безпеки країн.

В Україні, подібно до біль­шості ін. країн, вона відноситься до компетенції Ради нац. без­пеки і оборони. Обидві світ. К. е. мали далекосяжні наслідки для світ. економіки, оскільки забезпечили появу на фінанс. ринках величез. маси «нафтодоларів» як кредит. ресурсів. Надприбутки країн-експортерів нафти не мог­­ли бути поглинутими влас. економіками як інвестиц. ресурси. Оскільки на їхніх тер. вони не приносили знач. прибутків, то розміщувалися у зх. банках, сти­мулюючи становлення потуж. транснац. банків. мереж. Зважаючи на те, що у цей же період дол. США втратив прив’язку до золотого забезпечення, це у перспективі створювало потенційні загрози для знач. валют. спекуляцій. Вони ж, у свою чергу, спотворюють реал. співвідношення попиту та пропозиції на ринках енергоносіїв, зумовлюючи появу нових К. е. На поч. 21 ст. ціна на нафту поступово зростала, причому активне навантаження на світ. ри­­нок створювали спекулятивні скупники.

Протягом 2004 ціна збільшилася до 53 дол. США, во­сени 2007 вже складала 80 дол. США, у липні того ж року – 147 дол. США за барель. В осн. країнах-споживачах нафти (насамперед у США) це супроводжувалося зростанням цін на бензин, товари та послуги, що каталізувало розвиток кризи неплатежів за банків. кредитами. 2008 криза неплатежів у США переросла в масштабну рецесію, в ході якої збанкрутували найбільші фінанс. компанії, а накопичені за попередні 40 р. проблеми в економіці країни, пов’язані з її борг. характером, – актуалізува­лися. В результаті вибухнула світ. глобал. екон. криза, яка призвела до різкого падіння попиту на нафту та до віднос. стабілізації ціни за барель 2009 у діапазоні 35–75 дол. США. У 2-й пол. 2008 в результаті обвал. зниження ціни криза перекинулася і на країни-експортери нафти, які кілька разів вдавалися до скорочення квот на видобуток. Ситуація, таким чином, набула замкненого характеру. У колиш. СРСР вважалося, що К. е. – атрибут лише капіталістич. світу.

Дійсно, особливого короткострок. впливу на його план. економіку криза не мала. Разом з тим, нафт. криза 1973 сприяла освоєнню родовищ у Сибіру та посиленню експорту нафти та газу на Захід, поклавши початок залежності СРСР, а потім і РФ від «нафтодоларів». Були зроблені також висновки щодо необхідності підвищення енергет. ефективності економіки, проте особливого успіху вони не мали. Якщо зменшення енергоємності ВВП (ЕВВП) про­тягом 1975–90 склало в США 46 %, то в СРСР – лише 16 %. Осн. причинами низької ефективності заходів з енергозбереження стали внутрішньо вла­стиві для план. економіки валові показники вироб-ва та лімітування ресурсів. Особливо не­гатив. далекосяж. вплив це мало на розвиток економіки України, зважаючи, що її ЕВВП ще на 25 % перевищувала середньосоюзну, оскільки історично були зосереджені значні пром. потужності завдяки доступності та дешевизні енергоресурсів поперед. періоду. Проте макс. об­сяги видобутку нафти та газу в Україні досягнуто ще в 1970-х рр. і станом на поч. 1990-х рр. уже не перевищували 30 % від максимального. Саме фактор низь­кої енергоефективності став од­ним з визначал. у розвитку криз. явищ в укр. економіці на поч. 1990-х рр. Тоді внаслідок зростання протягом досить короткого періоду в десятки разів вар­тості імпортов. газу майже втроє виросла вартісна складова енер­горесурсів у матеріал. витратах на пром. продукцію, досягши 42 % від заг. обсягу. Як результат, рентабельність зменшилася від 16,8 % до свого мін. значення 1997 – 5,7 %. Істотне звуження прибутків зумовило вимивання обіг. коштів в економіці, сприяючи її бартеризації.

Остання ж несумісна з енергет. ефективністю, оскільки собівар­тість продукції стає другоряд. фактором. У практич. економіці поширеним явищем стали т. зв. «віяльні» відключення електропостачання. Отже, низький рівень енергоефективності став як однією з визначал. причин криз. явищ в нац. економіці 1990-х рр., так і їхнім наслідком. Тому протягом 1990–96 ЕВВП в Україні безперервно зростала (загалом на 42 %) і лише 1997–99 стабілізувалася (на цьому рів­ні). Унаслідок прийнятих в Украї­ні заходів на держ. рівні ЕВВП 2000–01 почала зменшуватися щорічно бл. на 9 %. 2002 темп зменшення ЕВВП істотно знизився. Відтоді в Україні має міс­це т. зв. еволюц. «енергозбереження», коли певне поліпшення ЕВВП зумовлюється простим зростанням самого ВВП в умовах практич. незмінності невироб. (у комунал. сфері) витрат паливно-енергет. ресурсів. Одним з визначал. ризиків у сфері енергет. безпеки України продовжує залишатися фактор високої ЕВВП, яка 2009 у 2–3,3 рази перевищувала її рівень у розвинених країнах. Фактично має місце перманентна К. е., зумовлена ціновими факторами, оскільки, зокрема, наук. та освітян. заклади бюджет. сфери все ще не належно забезпечені теплопостачанням у зимовий період. Узимку 2005–09 відбувалося щорічне загострен­ня цієї кризи у газовому секторі, спричинене низькою платоспроможністю НАК «Нафтогаз України».

Проте більш глибинними були політ. причини та від­сутність диверсифікації постачання в Україну природ. газу. У пік цієї К. е. 1 січня 2009 припинив постачання газу в Україну єдиний його постачальник – рос. «Газпром», що зумовило також перебої з його транзитом через Україну до країн Європи. Така ситуація тривала до підписання 19 січня 2009 «Нафтогазом» та «Газпромом» договору купівлі-продажу газу на 10 р. Це дозволило нормалізувати постачання газу в Україну та в Європу, встановити ринк. формулу для визначення його ціни та виключити посередниц. структури зі схем розрахунків, однак не вирішило ключової проблеми для України, оскільки вартість газу для неї в перспективі істотно зросла при збереженні тарифу на його транзит укр. територією.

Натомість ЄС вжив заходів щодо диверсифікації напрямків постачання газу в Європу – збудовано новий га­­зопровід «Пн. потік», який обходить тер. України. Це послаблює її позиції як транзит. країни. Законом «Про основи національ­ної безпеки України» (2003) до переліку загроз нац. інтересам в екон. сфері віднесені неефективність використання паливно-енергет. ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання та відсутність актив. політики енергозбереження. Указ Президента «Про Стратегію національної безпеки України» (2007) визначає, що держ. політика в цій сфері формується та реалізується за умов, коли у сучас. світі нівелюється різниця між внутр. та зовн. аспектами безпеки, зростає ваго­мість несилових, зокрема енер­гет. складових її забезпечення. У ринк. економіці одним з визначал. факторів щодо перспек­тив уникнення К. е. має бути ін­­вестиц. політика, адекватна пер­спективам як змін обсягів споживання енергоресурсів, так і переорієнтації на розширення існуючих або освоєння нових джерел їх видобутку. У зв’язку з цим Світ. банк і Міжнар. енергет. агентство постійно привертають увагу урядів щодо створення привабливого інвестиц. клімату для розвитку світ. енергет. комплексу.

В Україні для сти­мулювання недерж. інвестицій у розвиток відновлюваних джерел був прийнятий Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення “зеленого” тарифу» (2008). Він забезпечив випереджаючий роз­виток вироб-ва електрич. енергії з відновлюваних джерел 2011 порівняно з прогноз. показника­ми Енергетичної стратегії України на період до 2030 (у редакції 2006).

Літ.: Енергетична безпека України: Стратегія та механізми забезпечення. Дн., 2002; Стогній Б. С., Жовтянсь­кий В. А. Енергозбереження та енергетична безпека України // Пробл. заг. енергетики. 2005. № 12; Кравченко Т. Г. Нефть и газ в Украине // Энер­гетика: история, настоящее и будущее. К., 2005. Т. 1; Стратегія енергозбереження в Україні: Аналітично-довідк. мат. К., 2006; Гончар М. М. Газові кризи та обхідна стратегія Росії: взаємо­зв’я­зок і обумовленість // Екон. часо­пис-ХХІ. 2009. № 11–12; Жовтянский В. А. Энергосбережение // Энергетика: история, настоящее и будущее. К., 2010. Т. 4; Key World Energy Statistics. Paris, 2011.

В. А. Жовтянський

Стаття оновлена: 2014