Криза життєва

КРИ́ЗА ЖИТТЄ́ВА – складний період життя, під час якого різко змінюються ставлення до себе і світу, спосіб осмислення набутого досвіду та напрям життєвого шляху. Кризою називають тривалий глибокий внутр. конфлікт, який виникає у зв’язку з незадовіл. якістю, результатами життя, дефіцитом його смислу. Складні життєві обставини (профес., сімейні, особисті) провокують кризу, як правило, за наявності підґрунтя у вигляді внутр. суперечностей, які загострюються швидко й несподівано, не залишаючи часу для адаптації, підготовки, налаштування, і потребують дій, що переважають адаптивні можливості, наявні енергет. ресурси. У криз. ситуації особистість як складна самоорганізована відкрита система стає дедалі неврівноваженішою, набуваючи загостреної чутливості до зовн. впливів.
Слабкі сигнали на вході до системи можуть породжувати значні відгуки, а іноді призводити до несподіваних ефектів. Система в цілому, як стверджує І. Пригожин, перебудовується таким чином, що її поведінка стає непередбачуваною. Кожна К. ж. є важливим шансом для коригування свого життя, наповнення його новим змістом. Вона вимагає розгорнутого, аргументованого, усвідомленого розв’язання задачі на смисл, яке у буденності відбувається згорнуто, неструктуровано; підштовхує людину до автономізації, незалежності від зовн. і внутр. умов життя; призводить до прийняття реальності такою, якою вона є насправді, потребуючи відмови від ілюзій щодо самої себе, своєї професії, оточення. Вихід із К. ж. може бути як конструктивним, так і деструктивним. Можливості розв’язання ситуації залежать від стадії кризи (поверхнева, середня чи глибока) та ставлення до того, що відбувається (ігнорувал., перебільшувал., демонстративне, волюнтарист., продуктивне).
Продуктивне ставлення до кризи передбачає володіння людиною знач. гамою стратегій самоопанування, різновиди непродуктив. ставлення супроводжуються переважно однією негнучкою стратегією. Осн. симптомами криз. стану є зниження адаптивності, рівня самосприйняття, тимчас. примітивізація саморегуляції, втрата сенсу існування. Особливості криз. розладів залежать від вроджених конституц. властивостей, складу нерв. системи, структури особистості, характеру, набутого досвіду, стилю соціалізації, способів взаємодії з оточуючими. Під час глибокої К. ж. може здаватися, що сенс життя втрачено повністю. Т. зв. екзистенцій. вакуум, проаналізований засн. логотерапії австр. психіатром В. Франклом, іноді стає реал. вибором між життям і смертю.
Часто передумовою К. ж. є проблемні ситуації, у яких існує невідповідність між вимогами людини до самої себе та її реал. схильностями, можливостями, бажаннями, коли вона не може адекватно прогнозувати розвиток подій, ставити перед собою досяжні цілі.
Провокують кризи також надзвичайні ситуації, що несподівано виникають унаслідок певних масштаб. подій (землетруси, виверження вулканів, терорист. акти, катастрофи), зумовлюючи людські жертви, наносячи шкоду здоров’ю і благополуччю людини. Найнебезпечнішу К. ж. викликає зіткнення людини зі смертю (напр., коли хвора людина дізнається про власну приреченість, або в неї помирає хтось із близьких). Цій проблемі присвяч. праці амер. психологів Б. Дейтса, Е. Кюблер-Росс, Р. Моуді, нім.-амер. психіатра Е. Ліндеманна та ін. Способи подолання кризи у контексті психології горя досліджували рос. вчені В. Баскаков, Ф. Василюк, А. Гнєздилов, М. Мінігалієва, С. Шефов. Рос. дослідники Р. Ахмеров, А. Осипова та ін. вивчають такий різновид К. ж., як криза біографічна (криза нереалізованості, спустошеності, безперспективності). Здатність протистояти склад. ситуаціям, яку називають міцністю, життєстійкістю, досліджують як зх. психологи (амер. учений С. Мадді), так і вітчизн. (Т. Ларіна).
Серед найновіших досягнень психології кризи – вивчення копінгу (подолання, опанування, давання собі ради) як способу взаємодії людини зі склад. життєвою ситуацією відповідно до логіки її розгортання, значущості криз. обставин у ниніш. житті і реал. можливостей, наяв. ресурсів людини (канад. психолог А. Бандура, амер. фахівці Л. Мерфі, Р. Лазарус, С. Фолькман, Г.-Дж. Фрайденберґ, нім. – Р. Шварцер, а також Т. Крюкова, Є. Куфтяк, О. Берестнєва).
Способи розв’язання криз. ситуацій розробляють укр. психологи П. Горностай, Т. Титаренко, Б. Лазоренко, Л. Лепіхова, О. Кляпець, Н. Родіна, К. Черемних. Філос., соціол. та психол.-пед. обґрунтування К. ж. особистості в Україні здійснено під кер-вом Л. Сохань та І. Єрмакова. Вивчення мед.-психіатр. аспектів криз. консультування очолює Л. Юр’єва. На перебіг кризи також впливає заг. соціокультур. фон, створюючи асоціативні поля, що нав’язують людині нову можливість структуризації значень, нові способи інтерпретації себе і свого життя.
Літ.: Життєві кризи особистості: Наук.-метод. посіб. у 2 ч. К., 1998; Психологія життєвої кризи. К., 1998; Юрьева Л. Н. Кризисные состояния. Дн., 1998; Титаренко Т. М. Життєві кризи. Технології консультування: У 2 ч. К., 2007; Її ж. Испытание кризисом. Одиссея преодоления. Москва, 2009; 2010; Малкина-Пых И. Г. Психологическая помощь в кризисных ситуациях. Москва, 2010; Родіна Н. В. Психологія копінг-поведінки: системне моделювання. О., 2012.
Т. М. Титаренко
Статтю оновлено: 2014