КАРАНДЄ́ЄВ Костянтин Борисович (05(18). 07. 1907, с. Напольне, нині Рязан. обл., РФ — 25. 09. 1969, Львів) — фахівець у галузі електротехніки. Доктор технічних наук (1953), професор (1949), член-кореспондент АН УРСР (1957) та СРСР (1958). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1954). Державні нагороди СРСР. Закін. Ленінгр. політех. ін­ститут (1930, нині С.-Петербург). Працював 1930–35 у Ленінгр. електротех. ін­ституті, 1936–37 — у Сталінгр. мех. ін­ституті (нині м. Волго­град, РФ), 1937–42 — у Ленінгр. ін­ституті інж. звʼязку та водночас заст. дир. з наукової роботи ВНДІ метрології (Ленін­град), 1942–44 — за­ступник директора з наукової роботи Держ. ін­ституту мір і вимірюв. приладів (Москва); 1944–48 — декан електротех., 1952 — радіотех. факультетів, 1944–58 — завідувач кафедри електровимірюв. приладів, 1967–69 — проф.-консультант Львів. політех. ін­ституту; за сумісництвом 1952–58 — завідувач від­ділу автоматизації маш.-буд. промисловості Ін­ституту машино­знавства та автоматики АН УРСР (Львів); 1958–67 — директор Ін­ституту автоматики і електрометрії Сибір. від­діл. АН СРСР (м. Новосибірськ, РФ). Засн. і гол. ред. ж. «Автометрия» (Новосибірськ). 1967 за станом здоровʼя повернувся до Львова. Наукові дослідже­н­ня присвяч. роз­роблен­ню точних методів електрич. вимірювань, методів вимірюва­н­ня великих і малих струмів, малих електрорушій. сил, класифікації методів електрич. вимірювань, теорії мост. методів тощо. Низка наук. праць стосується питань електровимірюв. приладів з напів­провід­ник. випрямлячами, телеметрії і за­стосува­н­ня лічильно-роз­вʼязув. при­строїв у вимірюв. схемах, геофіз. приладобудува­н­ня.