Криза політична - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Криза політична

КРИ́ЗА ПОЛІТИ́ЧНА – етап у розвитку політичного об’єкта (держави, влади, конкретної політики, парламенту, режиму, політичної системи, уря­ду тощо), який характеризується порушенням рівноваги однієї чи кількох базових підсистем у процесі їхнього функціонування, що призводить до зміни сутно­сті об’єкта, порушення регуляр­ності політичної взаємодії.

К. п. може проявлятися у зміні не тільки стану об’єкта, а й його ха­рактеристик (якостей): у кризі легітимності як результату розбалансування мети та цінностей правлячого режиму з уявленнями щодо них більшої частини громадян; у кризі політ. участі, що пов’язана із перешкоджанням політ. суб’єктами, які кон­тролюють чи здійснюють владу, включенню у політ. процес нових груп-претендентів на владні повноваження, що зумовлює де­стабілізацію політ. системи; у кри­зі ідентичності внаслідок пре­ва­лювання будь-яких ідентично­стей, які перешкоджають об’єд­нанню та постанню спіл. ідентичності, характер. для конкрет. держави; у кризі проникнення – зменшенні можливостей для апарату державного управління реалізовувати свої рішення на практиці; у кризі розподілу, проявом якої є неспроможність правлячого сусп. сегмента забезпечити зростання і розподіл матеріал. благ таким чином, щоб уникнути надмір. соц. диферен­ціації та забезпечити доступ до осн. сусп. благ найширшим про­шаркам населення.

Осн. причини К. п.: недовговічність функ­ціонування владних ін-тів (президента, уряду, парламенту), змі­на їхньої структури чи функцій, що призводить до зменшен­ня впливу або відмови у ви­­з­нанні легітимності влад. ін-тів, перевороти, замахи, вбивства, терорист. акти на політ. ґрунті й ін. форми політ. насилля, що зумовлюють дестабілізацію політ. сфери.

Загалом до К. п. можуть призвести внутр. (дії учасників політ. процесу, тінізація політики, корупція політ. су­б’єк­тів, несконсолідованість еліти, бандитизм, рев. або контррев. виступи, зіткнення на етніч. або реліг. підґрунті, екон. флуктуації, стихійні лиха та ін.) і зовн. (військ. конфлікти, діяльність спецслужб ін. держав, екон., ін­форм. та будь-яка ін. інтервенція, що порушує держ. суверенітет) чинники. Політ. нестабіль­ність (неврівноваженість) не завжди має своїм наслідком К. п. Її розгортанню (запобіганню, подоланню) може сприяти чи, навпаки, перешкоджати негатив. (позитив.) ресурс. потен­ціал політ. об’єкта, його неспро­можність (спроможність) протистояти внутр. і зовн. деструктив. викликам шляхом непри­­йняття (реалізації) ефектив. політ. рішень. К. п. може заверши­­тися як подоланням, так і політ. конфліктом між окремими політ. суб’єктами, зокрема у формі перевороту, революції, громадян. війни тощо.

Літ.: P. Svensson. Stability, Crisis and Breakdown: Some Notes on the Concept of Crisis in Political Analysis // Scandi­navian Political Studies. 1986. Vol. 9, № 2; Цвєтков В., Горбатенко В. Демократія. Управління. Бюрократія. К., 2001.

M. С. Кармазіна

Стаття оновлена: 2014