Криза політична

КРИ́ЗА ПОЛІТИ́ЧНА — етап у роз­витку політичного обʼєкта (держави, влади, конкретної політики, парламенту, режиму, політичної системи, уря­ду тощо), який характеризується поруше­н­ням рівноваги однієї чи кількох базових під­систем у процесі їхнього функціонува­н­ня, що призводить до зміни сутно­сті обʼєкта, поруше­н­ня регуляр­ності політичної взаємодії.

К. п. може проявлятися у зміні не тільки стану обʼєкта, а й його ха­рактеристик (якостей): у кризі легітимності як результату розбалансува­н­ня мети та цін­ностей правлячого режиму з уявле­н­нями щодо них більшої частини громадян; у кризі політ. участі, що повʼязана із пере­шкоджа­н­ням політ. субʼєктами, які кон­тролюють чи здійснюють владу, включен­ню у політ. процес нових груп-претендентів на владні повноваже­н­ня, що зумовлює де­­стабілізацію політ. системи; у кри­зі ідентичності внаслідок пре­ва­люва­н­ня будь-яких ідентично­стей, які пере­шкоджають обʼєд­нан­ню та по­стан­ню спіл. ідентичності, характер. для конкрет. держави; у кризі проникне­н­ня — зменшен­ні можливостей для апарату державного управлі­н­ня реалізовувати свої ріше­н­ня на практиці; у кризі роз­поділу, проявом якої є не­спроможність правлячого сусп. сегмента забезпечити зро­ста­н­ня і роз­поділ матеріал. благ таким чином, щоб уникнути надмір. соц. диферен­ціації та забезпечити до­ступ до осн. сусп. благ найширшим про­шаркам населе­н­ня.

Осн. причини К. п.: недовговічність функ­ціонува­н­ня владних ін­ститутів (президента, уряду, парламенту), змі­на їхньої структури чи функцій, що призводить до зменшен­ня впливу або від­мови у ви­­з­нан­ні легітимності влад. ін­ститутів, пере­вороти, замахи, вбивства, терорист. акти на політ. ґрунті й ін. форми політ. наси­л­ля, що зумовлюють де­стабілізацію політ. сфери.

Загалом до К. п. можуть при­звести внутр. (дії учасників політ. процесу, тінізація політики, корупція політ. су­бʼєк­тів, несконсолідованість еліти, бандитизм, рев. або контр­рев. ви­ступи, зі­ткне­н­ня на етніч. або реліг. під­ґрунті, екон. флуктуації, стихійні лиха та ін.) і зовн. (військ. конфлікти, діяльність спец­служб ін. держав, екон., ін­форм. та будь-яка ін. інтервенція, що порушує держ. суверенітет) чин­ники. Політ. не­стабіль­ність (неврівноваженість) не завжди має своїм наслідком К. п. Її роз­гортан­ню (запобіган­ню, подолан­ню) може сприяти чи, навпаки, пере­шкоджати негатив. (позитив.) ресурс. потен­ціал політ. обʼєкта, його нес­про­можність (спроможність) протистояти внутр. і зовн. де­структив. викликам шляхом не­при­­йня­т­тя (реалізації) ефектив. політ. рішень. К. п. може заверши­­тися як подола­н­ням, так і політ. конфліктом між окремими політ. субʼєктами, зокрема у формі пере­вороту, революції, громадян. війни тощо.

Завантажити статтю