Карантин ветеринарний - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Карантин ветеринарний

КАРАНТИ́Н ВЕТЕРИНА́РНИЙ – особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій щодо локалізації карантинних об’єктів та ліквідації причин їхнього виникнення, який застосовують в інфікованій та буферній зонах, а в разі необхідності – у зоні спостереження з метою локалізації спалаху хвороби тварин і її ліквідації згідно з законами, відповідними ветеринарно-санітарними заходами та нормативно-правовими актами. Профілакт. К. в. – система вет.-сан. заходів, яку запроваджують перед та (або) після переміщення тварин з метою запобігання занесенню й поширенню хвороб. Карантинні заходи спрямовані на забезпечення сан. та епідеміол. благополуччя насел., на запобігання виникненню і поширенню інфекц. хвороб. Україна як чл. Міжнар. епізоот. бюро (від 1993) в особі Гол. держ. інспектора вет. медицини України – голови Держ. департаменту вет. медицини Мін-ва аграр. політики та продовольства України – у встановленому порядку надає звіти про епізоот. ситуацію в державі, а також має право одержувати офіц. інформацію про епізоот. ситуацію в ін. країнах-учасницях. Крім того, під час розроблення вет. законодавства України обов’язково враховують міжнар. стандарти, встановлені Міжнар. епізоот. бюро (Сан. кодекс назем. тварин). Постановою КМ України від 8 серпня 2007 «Про затвердження переліку особливо небезпечних (карантинних) хвороб тварин» відповідно до ст. 43 Закону України «Про ветеринарну медицину» до таких хвороб тварин віднесено афр. та класичну чуму, везикулярну хворобу свиней, везикуляр. стоматит, віспу овець і кіз, інфекц. плевропневмонію, чуму великої рогатої худоби, катарал. гарячку овець, хворобу Ньюкасла, сибірку, чуму (високопатоген. грип) птиці, чуму дрібних жуйних, ящур. 13 квітня 2011 затв. Положення про Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України, згідно з яким осн. завданнями служби є реалізація держ. політики у галузях вет. медицини, карантину та захисту рослин, здійснення держ. контролю за дотриманням карантин. режиму тощо. Під час К. в. гол. інспектори мають право затримувати на період здійснення сан. експертизи підкарантинні матеріали та об’єкти, вивезені без сертифікатів із території, де встановлено особливий карантин. режим, або ввезені з-за кордону без карантин. дозволу; безперешкодно відвідувати відповідні об’єкти в зоні обслуговування, вимагати інформацію, необхідну для здійснення своїх повноважень; накладати адм. стягнення на осіб, винних у порушенні адм. законодавства. Територію особливого карантин. режиму встановлюють у межах населеного пункту, р-ну, кількох р-нів, обл. відповідним органом місц. самоврядування, місц. органом держ. виконав. влади, а в межах кількох обл. – КМ України. На території з особливим карантин. режимом можуть бути запроваджені заходи: обмеження виїзду транспорт. засобів та їхній огляд; використання ресурсів підпр-в, установ і орг-цій для локалізації та ліквідації карантин. об’єктів з наступ. відшкодуванням збитків; заборона вивезення підкарантин. матеріалів; знешкодження підкарантин. матеріалів та об’єктів; тех. перероблення або знищення підкарантин. матеріалів. Відшкодування збитків, завданих унаслідок неправомір. дій органів та посад. осіб, які забезпечують виконання карантин. заходів, здійснюється відповідно до законодавства. Рішення держ. інспектора, прийняте в межах його повноважень, щодо заборони вирощування, вивезення, ввезення, збуту і використання підкарантин. матеріалу обов’язкове для виконання. Після оголошення К. в. голова Держ. вет. та фітосан. служби України надсилає повідомлення про деталі спалаху особливо небезпеч. хвороби, занесеної до списку Міжнар. епізоот. бюро, вірогідне джерело інфекції, заходи, які використовують для контролю спалаху, а також заплановані вет.-сан. заходи до відповід. міжнар. орг-цій і вет. адміністрацій сусід. країн, а також до зацікавлених торг. партнерів. Серед вет.-сан. заходів, які застосовують під час К. в., – термометрія, відокремлення здорових тварин від хворих та здійснення діагност. дослідж.; ізоляція хворих тварин і закриття потужностей (об’єктів), де виявлено хворобу; заборона або обмеження переміщення тварин; заборона переміщення за межі інфікованих потужностей (об’єктів) будь-яких товарів, засобів догляду за тваринами, супут. об’єктів та гною; стемпінг-аут (забій хворих та інфікованих тварин стада, а в разі необхідності – тварин ін. стада, які могли мати прямий або опосередк. контакт з тваринами інфікованого стада); вилучення і безпечне знищення туш тварин, які загинули або були вбиті, та ін. товарів у разі неможливості їхнього знешкодження звичайними методами очищення й дезінфекції; здійснення спец. вет.-сан. заходів в інфікованій, буфер. зонах та зоні спостереження; заборона орг-ції ярмарків, ринків, виставок, аукціонів, публіч. заходів із залученням тварин, а також функціонування майданчиків для торгівлі тваринами; зміна режиму роботи потужностей (об’єктів), використовуваних для розведення племін. тварин, вирощування, тренування, змагання, утримання, виставок (огляду), продажу, забою або вилову тварин, для вироб-ва та обігу продуктів тварин. походження; заборона або обмеження парування тварин, а також збирання, оброблення, зберігання та використання сперми для штуч. запліднення тварин, запліднених яйцеклітин та ембріонів, що походять з інфікованої, буфер. зон або зони спостереження; вакцинація, клін. обстеження й лікування тварин; обмеження переміщення осіб, які контактували з інфікованими тваринами та тваринами з підозрою на інфікування або з ін. товарами чи гноєм від інфікованих тварин; закриття і блокування підходів до інфікованих зон, встановлення на них знаків, що попереджають про наявність особливо небезпеч. хвороби, занесеної до списку Міжнар. епізоот. бюро, та орг-ція відповід. контролю; дезінфекція, дератизація, дезінсекція тваринниц. приміщень, загонів для худоби, дворів, пасовиськ, місць водопою та ін. місць, де утримують інфікованих тварин або тварин з підозрою на інфікування, а також супут. об’єктів, які контактували з такими тваринами; надійна ізоляція котів і собак, власники яких відомі, та знищення бродячих котів і собак гуман. методами; спостереження за тваринами, зокрема відбір зразків крові або патол. матеріалу для проведення дослідж., доступ до записів, здійснених тваринниц. госп-вами в інфікованій, буфер. зонах, зоні спостереження та на ін. потужностях (об’єктах), за якими ведеться спостереження, за межами цих зон; залучення працівників органів внутр. справ та в установленому порядку військовослужбовців, якщо це є необхідним і доцільним, для надання допомоги відповід. держ. надзвич. протиепізоот. комісіям у запровадженні та здійсненні заходів із локалізації й ліквідації особливо небезпеч. хвороби, занесеної до списку Міжнар. епізоот. бюро. Див. також Ветеринарно-санітарний контроль.

Літ.: Божко Г. К. Организация противоэпизоотических мероприятий. 1974; Дудаш А. В., Кириленко Л. Ю., Перевузник І. П. Основи ветеринарної медицини та загального тваринництва: Навч. посіб. 2001; Каришева А. Ф. Спеціальна епізоотологія: Підруч. 2002; Калініна О. С., Панікар І. І., Скибицький В. Г. Ветеринарна вірусологія: Підруч. 2004 (усі – Київ).

В. Л. Коваленко

Стаття оновлена: 2012