Карапиш Борислав Тимофійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Карапиш Борислав Тимофійович

КАРА́ПИШ Борислав Тимофійович (01. 08. 1929, с. Руденківка, нині Новосанжар. р-ну Полтав. обл. – 12. 10. 2005, Дніпропетровськ) – прозаїк. Чл. НСПУ (1962). Закін. школу авіамеханіків мор. авіації, Вищі літ. курси при Літ. ін-ті в Москві (1964). Працював у військ.-мор. уч-щі, на з-ді «Південмаш», від 1971 – на Нижньодніпров. з-ді ім. К. Лібкнехта; 1995–2005 – літ. ред. видавн.-твор. центру «Гамалія»; водночас 1998–2005 – гол. ред. ж. «Крила» (усі – Дніпропетровськ). Осн. тема творчості – становлення характерів молодих робітників. Докум. повість «Вітер співає в щоглах» (К., 1968) і роман «Гарячий рік» (Дн., 1980, співавт.) – про будівників Придніпров. ДРЕС. Співавтор путівника «Киев–Херсон» (1977), упорядник серії зб. молодих талантів «Ластів’ята» (1998; 2002; 2006; усі – Дніпропетровськ).

Тв.: Флотський комірець: Оповідання. Дн., 1957; Курсанти: Повість. Дн., 1960; Сьогодні ми не на параді: Повість. К., 1963; Це трапилось у нашому місті: Повісті та оповідання. Дн., 1967; Хлопці з Першої Червонофлотської: Оповідання. Дн., 1988; Окупація. Дн., 1999; Потомству в пример: Докум. повесть. Огненный путь Анны Смирновой: Рассказ-быль // Крила. 2002. № 1–2; Земляки: Роман. Дн., 2004; Слово має любов: Роман. Дн., 2011.

Літ.: Миколаєнко М. На крутому перевалі: Б. Карапишу – 60 // Зоря. 1989, 2 серп.; Кириченко Ю. Слово не зна вихідних // Там само. 1991, 20 лют.; Нікуліна Н. Борислав Карапиш, або Додаток до «Штрихів до портретів» // З любові і муки… Дн., 1994.

Л. Н. Степовичка

Стаття оновлена: 2012