Карапчів
КАРАПЧІ́В — село Глибоцького району Чернівецької області. Знаходиться на р. Серет (притока Дністра), за 40 км від обласного центру та за 6 км від райцентру. Площа 6,38 км2. Населення 2092 особи (2001): румун — 89 %, українців — 10 %, проживають також росіяни, молдавани, поляки. Залізнична станція. Існує декілька версій щодо походження назви села. За однією з них, ці землі колись були вкриті густими лісами, через які протікала річка з дуже темною водою — «кара» з турецької перекладається як «чорний», а «чів» — «потік». За іншою версією, звідси «вивозили» (від румунського — «a cara») цінні породи деревини. Вперше згадується в писемних джерелах 1563. Відтоді село належало родині Теуту. У 18 ст. останні продали К. разом з с. Просіка (нині Глибоцького р-ну) родині Григорчів. Від 1747 землі на правобережжі Серету перебували у власності монастиря на р. Путна (нині Румунія). До 1774 — у складі Молдавського князівства, потім — Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1883–96 прокладено залізницю. У цей період вже працювали дріжджові і цикорна фабрики, які належали Григорчам. 1900 вони ж збудували спиртовий завод, який з перервами працював до 2007. Після відновлення діяльності 1946 виготовляв хлібопекарські дріжджі та спирт-сирець. 1969 на ньому освоєно виробництво спирту «Екстра». 1998 Карапчівський спирт зайняв 3-є місце за якістю на Всеукраїнській дегустації в Києві. 1918–40 та 1941–44 — у складі Румунії, 1940–41 та від 1944 — УРСР. 1 квітня 1941 радянські військовики вбили значну кількість карапчівців, які намагалися перейти радянсько-румунський кордон (встановлено памʼятний хрест). Нині працює філія Чернівецького військового лісгоспу. У К. — школа-ліцей, дитячий навчальний заклад; клуб, бібліотека; школа-інтернат для дітей з вадами зору, амбулаторія. Діє церква св. Кузьми й Демʼяна. Збереглися парк (закладений 1870; нині памʼятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, площа 2,1 га) і садиба (19 ст., нині школа-інтернат) Григорчів, а також деякі будівлі спиртового заводу. Серед видатних уродженців — поет, перекладач В. Левицький.