Карбишев Дмитро Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Карбишев Дмитро Михайлович

КА́РБИШЕВ Дмитро Михайлович (14(26). 10. 1880, м. Омськ, Росія – 18. 02. 1945, концтабір Маутгаузен, Австрія) – військовик. Генерал-лейтенант інж. військ (1940). Д-р військ. н. (1941), проф. (1938). Герой Рад. Союзу (1946). Держ. та бойові нагороди СРСР. Закін. Сибір. кадет. корпус (1898), Микол. військ.-інж. уч-ще (1900) й академію (1911), Військ. академію Генштабу (1938). Учасник рос.-япон. війни 1904–05. Під час 1-ї світ. війни керував інж. роботами на Пд.-Зх. фронті, від осені 1915 до весни 1916 займався зведенням Київ. тилового оборон. рубежу. 1918 вступив до Червоної армії. 1921–23 – на команд. інж. посадах у ЗС УСРР й Укр. військ. окрузі; 1923–26 – голова інж. ком-ту Гол. військ.-інж. упр. Червоної армії; від 1926 – на викладац. роботі, зокрема від 1934 – нач. каф. військ.-інж. справи, від 1936 – пом. нач. каф. тактики вищих з’єднань Військ. академії Генштабу. Досліджував проблеми теорії інж. забезпечення бою та операції, тактики інж. військ (застосування та подолання загороджень, форсування водних перешкод тощо). Його праці були базовими для підготовки ком-рів інж. військ. У ході рад.-фін. війни 1939–40 розробляв рекомендації з інж. забезпечення прориву т. зв. лінії Маннергейма. На поч. червня 1941 відряджений у Зх. особл. військ. округ, у серпні того ж року потрапив у полон. Відмовився від співпраці з німцями. Закатований в ув’язненні. У Києві, а також багатьох містах СРСР, встановлено пам’ятні знаки К., його ім’ям названо вулиці.

Пр.: Влияние условий борьбы на формы и принципы фортификации // Армия и революция. Х., 1921. № 1–5; Военно-инженерное дело в Мировой войне // Воен. вест. 1924. № 28; Разрушения и заграждения. Москва, 1931 (співавт.); Избранные научные труды. Москва, 1962.

Літ.: Голубов С. Коли фортеці не здаються. К., 1964; Решин Е. Г. Генерал Карбышев. Москва, 1973; 1974; 1980; 1987.

Р. В. Пилипчук

Стаття оновлена: 2012