Карбоньєр Андрій Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Карбоньєр Андрій Олександрович

КАРБОНЬЄ́Р Андрій Олександрович (Карбоньер Андрей Александрович; 1846 – 1908) – російський архітектор. Акад. арх-ри (1877). Закін. С.-Петербур. АМ (1873). Був викл. і хранителем музею Центр. уч-ща тех. рисування барона Штігліца у С.-Петербурзі. Використовував форми неоренесансу та необароко. Серед реаліз. проектів – Микіл. ворота Петропавлів. фортеці (перебудова, 1874), офіцер. корпус казарм Моск. полку у Великому Сампсонієвському провулку, № 59 (1875), малий кам’яний елінг (нині елінг № 1), кузня, майстерня (нині цех № 15) Нового адміралтейства (нині ВАТ «Адміралтей. верфі») на набережній Фонтанки, № 203 (1870-і рр.), Гол. інж. упр. (вул. Караванна, № 1 – вул. Інженерна, № 13 – площа Бєлінського, № 1; 1880–82) у С.-Петербурзі, надгроб. склеп генерала Е. Тотлебена на брат. кладовищі захисників Севастополя 1854–55 (1889–90). Уклав «Каталог предметов стеклянного производства и живописи на стекле» (1893) і «Каталог предметов глиняного, фаянсового и майоликового производств» (1899; обидва – С.-Петербург).

Літ.: Тимофієнко В. Зодчі України кінця 18 – початку 20 століть. К., 1999.

В. І. Тимофієнко, О. М. Гавришева

Стаття оновлена: 2012