Карбулицький Володимир Іванович
Визначення і загальна характеристика
КАРБУЛИ́ЦЬКИЙ Володимир Іванович (псевд. і крипт.: Володимир Іванів, Observator, Vigilax, В. К., вк.; 15. 01. 1884, с. Горішні Шерівці, нині Заставнів. р-ну Чернів. обл. — 16. 09. 1908, с. Верхні Станівці, нині Кіцман. р-ну Чернів. обл.) — письменник, перекладач, публіцист. Брат І. Карбулицького. Закін. теол. факультет Чернів. університету (1908). Працював у ред. г. «Буковина» (Чернівці, 1904–07). Тяжка хвороба позначилася на його творчості: вірші пройняті передчуттям близької смерті і нездолан. бажанням жити й творити («Надія», «Песимістці», «Просьба»). Лірич. струмінь — у новелах «Немічні», «Скрипка». Переклав з російської мови поезії у прозі «Два багачі», «Вдоволений чоловік», «Жебрак» І. Тургенєва, оповідання «На хуторі» А. Чехова, «Газетний листок» С. Скитальця, уривок із твору «Сучасна ідилія» М. Салтикова-Щедріна. Окремими книгами у влас. перекладі видав зб. «Народні оповідання» Л. Толстого (1905, з біогр. нарисом) і «Три оповідання» М. Горького (1907, з передмовою; обидві — Чернівці). Уклав антологію «На шляху» (Чц., 1906), де представив нову генерацію письменників Буковини: С. Канюка, Д. Макогона, І. Карбулицького, І. Підгоренка (Дощівника). Окремі твори К. публікувалися у 1930-х рр. у чернів. часописах «Самостійна думка», «Самостійна думка української матері».
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
