Карвасарний Володимир Іванович
Визначення і загальна характеристика
КАРВАСА́РНИЙ Володимир Іванович (08. 03. 1949, с. Петрашівка Віньковец. р-ну Кам’янець-Поділ., нині Хмельн. обл.) — графік, живописець, майстер художнього оброблення металу. Лауреат Міжнар. конкурсів рад.-польс. (1-а премія, 1984) та рад.-монгол. (2-а премія, 1985; обидва — Москва) плаката, 1-а премія Міжнар. конкурсу графіки (м. Брно, Чехія, 1991). Член НСХУ (1985). Закін. Вижниц. училище декор.-приклад. мистецтва (Чернів. обл., 1976; викл. В. Жаворонков, Е. Жуковський, П. Лемський). Працював у Хмельницькому: 1971–78 — ст. художником-конструктором, кер. групи бюро пром. естетики радіотех. заводу; 1979–85 — оформлювачем худож.-вироб. майстерень. На творчій роботі. Учасник міжнар. (від 1979), всеукр. (від 1980), всесоюз. (від 1985) мистецьких виставок. Персон. — у Хмельницькому (1989, 1994, 1997, 1999, 2002–03, 2007–09, 2011), Тернополі (2004–05), Цєхануві (Польща, 1998), Борі (Сербія і Чорногорія, 1999), Враці (Болгарія, 2000). Для творчості К. притаманні своєрідність композиції, символізм, яскравість, експресивність худож. образів. Автор плакатів, графіч. циклів на істор., політ., соц.-психол. тематику. Окремі роботи зберігаються у Хмельн. краєзнав. музеї, Картин. галереї м. Сілістра (Болгарія), Мемор. музеї Освенціма (Польща), Нац. картин. галереї у Брно та Парижі.
Додаткові відомості
- Основні твори
- плакати — «OŚWIĘCIM» (1984), «Все, що маєм, не жалієм, а втративши, плачем», «Хто допоможе фортеці?», «А ми дивились і мовчали», «S. O. S.», «Боролися з релігією, а загубили культуру» (усі — 1990), «Без назви» (1990; 2005), «Рятуймо» (1991), «Кривава борозна» (1992), «Прокляті роки» (1994), «Отелло» (1995), «Останні Орли» (1999), «Роксолана» (2002), «Ватерлоо», «Цар Едіп», «Декамерон» (усі — 2005), «Клеопатра», «Леді Макбет» (обидва — 2006), «Чарівна флейта», «Украдене щастя», «Ромео і Джульєтта», «Генріх VІІ», «Загибель богів» (усі — 2007), «Ваша слава не вмре, не поляже», «Жорстоке кохання» (обидва — 2010), «Через шаблю маєм волю» (2011); живопис — «Христос та грішниця» (1996), «Ангел у майстерні», «Привороття» (обидва — 1997), «Розп’яття» (1997; 1999), «Христос у Гетсиманському саду», «Апостол Петро», «Апостол Андрій», «Старе місто» (усі — 1998), «Таємна вечеря», «Христос із закритими устами», «Поцілунок Юди», «Благовіщення», «Кам’янець-Подільський», «Оголена» (усі — 1999), «Віра», «Зима» (обидва — 2000), «Іконописець» (2002), «Трійця» (2005), «Покладання в гріб» (2007), «А. Рубльов» (2010).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
