Каргер Михайло Костянтинович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Каргер Михайло Костянтинович

КА́РГЕР Михайло Костянтинович (Каргер Михаил Константинович; 17(30). 05. 1903, м. Казань, Росія – 26. 08. 1976, Ленінград, нині С.-Петербург) – російський археолог, історик, мистецтвознавець. Д-р істор. н. (1959), проф. (1949). Сталін. премія (1952). Держ. нагороди СРСР. Закін. Петрогр. ун-т (нині С.-Петербург, 1923), де й працював від 1925: зав. каф. історії мист-в (1949–73); водночас від 1929 – у Ленінгр. відділ. Ін-ту археології АН СРСР: 1964–72 – зав.; 1938–50 читав лекції у Ленінгр. академії мист-в. Досліджував пам’ятки арх-ри, історію культури та мист-в Київ. Русі. Проводив розкопки у Києві, Борисполі, Вишгороді, Переяславі-Хмельницькому (усі – Київ. обл.), Галичі (Івано-Фр. обл.), Володимирі-Волинському (Волин. обл.), Ізяславі (Хмельн. обл.) та ін. 1955 очолював Галицько-Волин. архіт.-археол. експедицію. Автор фундаментал. монографій «Древний Киев: очерки по истории материальной культуры древнерусского города» (Москва; Ленинград, 1958, т. 1; 1961, т. 2), «Новгород Великий» (Москва; Ленинград, 1961), «Зодчество древнего Смоленска (ХІІ–ХІІІ вв.)» (Ленинград, 1964). У 2003 в Ермітажі, С.-Петербур. ун-ті й Ін-ті історії матеріал. культури РАН відбулися конф., присвяч. 100-річчю від дня народж. К.

Літ.: Вагнер Г. К., Кирпичников А. Н. К 60-летию М. К. Каргера // СА. 1963. № 4; Калитина Н. Н. О Михаиле Константиновиче Каргере // Искусство Древней Руси и его исследователи. С.-Петербург, 2002.

Г. Ю. Івакін

Стаття оновлена: 2012