Кардаш Василь Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кардаш Василь Іванович

КА́РДАШ Василь Іванович (22. 01. 1923, с. Новосілка, нині Бережан. р-ну Терноп. обл. – 22. 03. 2002, Торонто) – диригент, політичний діяч. Дійс. чл. НТШ. Орден св. Григорія Великого (1989), Шевченків. медаль КУК (1980). Закін. диригент. курси при т-ві «Просвіта» у Львові (1939). Відтоді керував світс. та церк. хорами, духовим оркестром у Підгаєц. пов. (1940, 1-е м. на повіт. фестивалі). Під час нім. окупації вивчав політологію в Укр. с.-г. академії у Подєбрадах (Чехія), 1945–48 – в Укр. вищій екон. школі в Мюнхені. Закін. Оттав. (1962; бакалавр зі славістики та історії) та Монреал. (1964; магістр із гуманістики) ун-ти, також вивчав теорію композиції у Торонт. консерваторії. Під час нім. окупації керував юнацтвом ОУН у Підгаєц. пов., 1943–45 перебував у нім. концтаборах (Освенцім та ін.). 1945–48 під час навч. в Мюнхені керував церк. і студент. хорами, займався політ. діяльністю. 1948 переїхав до м. Ванкувер (Канада), де керував хором Спілки укр. молоді і православ. Церкви. 1952–60 – організатор і кер. мішаного, чол. та жін. хорів «Просвіти» у Вінніпезі. Від 1965 – у Торонто: кер. хору «Прометей» Спілки укр. молоді, 1966 – жін. хору «Діброва», 1967 – духового оркестру «Батурин», з яким виступав на ЕСПО-67, святкуванні 100-річчя Канади, на радіо ВВС і радіо Ватикану, гастролював містами Канади та США, 1972 – Європи, 1995 – в Україні. 1975 обидва хори здобули 1-у премію на фестивалі хорів Сх. Канади. З хорами та оркестром записав 8 платівок. 1985 організував укр. молодіжні ансамблі: чол. «Оріон», дівочий «Левада», духовий оркестр «Авангард». Був провід. діячем Світ. ліги укр. політв’язнів. Автор кантати «Україна» (сл. М. Боєслава), обробок рев. і повстан. пісень, перекладень для духового оркестру, а також рец. і статей в укр. періодиці, наук. розвідок «Рання поетична творчість Івана Франка», «Психологія маси в “Чорній раді” П. Куліша».

Літ.: Кириленко В. Під знаком арфи і меча // Вісті з України. 1995, 11–24 трав.

І. Д. Гамкало

Стаття оновлена: 2012