Кардіосклероз - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кардіосклероз

КАРДІОСКЛЕРО́З (від кардіо... і склероз) – патологія серця, для якої характерне часткове заміщення клітин міокарда сполучною тканиною. Патол. процес розвивається в місцях некрозу клітин серц. м’яза в результаті гіпоксії (ішемії), тяжких метаболіч. розладів, виражених дистрофіч. та атрофіч. порушень. До К. призводять ішемічна хвороба серця, у більшості випадків ускладнена інфарктом міокарда, та міокардити, рідше – тяжкі міокардіопатії. Розвиток К. унаслідок запал. процесів у міокарді можливий у будь-якому віці (зокрема й у дітей та підлітків), унаслідок судин. уражень (ішемічна хвороба серця) – переважає серед пацієнтів середнього та літнього віку. Розрізняють 2 морфол. форми К.: дифузну та вогнищеву. Для дифуз. К. характерний відносно рівномір. розподіл сполуч. тканини по всьому міокарду. Особливістю вогнищевого К. є наявність окремих різних за розміром ділянок рубцевої тканини. Вогнищевий К. найчастіше є результатом перенесеного інфаркту міокарда, рідше – запал. процесу. Залежно від причини виникнення розрізняють атеросклеротич., постінфаркт. та міокардитич. К. Причиною першого є значні ураження коронар. артерій, які забезпечують кровопостачання серц. м’яза. Як правило, така форма К. розвивається у результаті тривалої ішеміч. хвороби серця переважно в осіб літнього віку, їй властиві повільний перебіг і дифуз. характер ураження міокарда. Клін. еквівалентом атеросклеротич. К. є ішемічна кардіоміопатія, форма ішеміч. хвороби серця, пов’язана з дифуз. змінами в коронар. артеріях, вираженою дилатацією лівого шлуночка серця, тотальним зниженням його скоротливої функції. Неускладнений інфаркт міокарда протягом 28-ми діб завершується формуванням рубця, тобто вогнищевого К. Унаслідок знач. (трансмурального) ураження серц. м’яза можливе формування хроніч. аневризми – локал. випинання стінки серця за рахунок зменшення її товщини. Міокардитич. К. виникає внаслідок запал. процесів у серц. м’язі. У таких випадках в анамнезі наявні ревматол., інфекц. (зокрема хронічні) та алергічні захворювання. Значно рідше причинами К. є ін. чинники, пов’язані з дистрофією, травмами тощо. Рідко зустрічається первин. К., який супроводжує колагенози та вроджений фіброеластоз. Вогнищевий і помірно виражений дифуз. К. часто тривалий час протікають без клін. проявів. Разом з тим, чим більший відсоток маси міокарда заміщено сполуч. тканиною, тим імовірніший розвиток серц. недостатності (задишка, периферичні набряки, серцебиття, болі й дискомфорт в області серця, немотивована слабкість, підвищена втомлюваність та ін.) та порушень серц. ритму. При локалізації навіть невеликих ділянок К. в синусовому та атріовентрикуляр. вузлах і провід. системі серця можливі тяжкі аритмії, які погано піддаються медикаментоз. корекції. Рубцеві процеси в клапанах, сухожильних волокнах і папілярних м’язах призводять до формування клапан. вад серця. Для встановлення діагнозу мають значення попередня історія хвороби (підтверджена ішемічна хвороба серця, перенесений в минулому інфаркт міокарда чи міокардит тощо), відносно стабільні прояви серц. недостатності та аритмій. Підтвердженням діагнозу є результати електрокардіографії, кардіографії ультразвукової, дані радіонуклід. візуалізуючих методів дослідж. міокарда. Терапія К. передбачає лікування осн. захворювання, а також симптомат. заходи, спрямовані на ліквідацію проявів серц. недостатності (сечогінні препарати, за показаннями – блокатори бета-адренорецепторів, інгібітори ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, вазодилататори тощо) та медикаментозну корекцію небезпеч. аритмій. Тяжкі аритмії, зокрема порушення серц. провідності, можуть стати показаннями для імплантації електрокардіостимуляторів та ін. антиаритміч. пристроїв. У деяких випадках (сформовані тромби в розширених порожнинах серця чи аневризмі, постійна форма фібриляції передсердь) виникає потреба в призначенні антитромботич. лікар. засобів. Для лікування хроніч. аневризми та клапан. вад серця іноді застосовують хірург. методи. Профілактика К. полягає у попередженні, ранній діагностиці та своєчас. терапії захворювань, що до нього призводять, насамперед ішеміч. хвороби серця та міокардитів. Прогноз пацієнтів з К. визначають за характером осн. захворювання, а також вираженістю і поширеністю склеротич. процесу. Поява ознак серц. недостатності, миготливої аритмії, тяжких шлуночк. порушень ритму та серц. блокад значно погіршують прогноз захворювання і потребують лікування й мед. нагляду.

Літ.: Настанова з кардіології. К., 2009; Серцево-судинні захворювання. Класифікація, стандарти діагностики і лікування. К., 2011; Guidelines for the diagnosis and treatment of acute and chronic heart failure // European Heart J. 2012. № 33.

М. І. Лутай, А. Ф. Лисенко

Стаття оновлена: 2012